Озимі культури за несприятливих умов зимівлі часто значно пошкоджуються або навіть гинуть. Головними причинами пошкодження або загибелі озимих є: вимерзання, випрівання, вимокання та утворення на посівах льодової кірки. У зимовий період обстеження стану озимини виконують тричі-у третій декаді січня 25.(01) та лютого ( 23.02) і наприкінці і першої декади березня (10. 03). Якшо в проміжках між датами обстежень бувають різкі відхилення погодніх умов від середніх показників у бік сильного зниження температури ( нижче мінус 20 С або сильні і тривалі відлиги, виконують додаткові обстеженння. Рекомендується відбирати моноліти при температурі до мінус 15 С.

Взимку життєздатність зимуючих рослин визначають з використанням різних методів.

Монолітний метод. На основі відрощування рослин з вирубаних на полі монолітів розміром 30 х 30 і завтовшки 15 - 20 см визначають життєздатність рослин посіву.

На площі 50 га посівів вирубують не менше двох таких монолітів, кожний з яких містить рослини двох суміжних рядків. Моноліти відбирають на полях, які найповніше характеризують стан посівів залежно від попередників, сортового складу та розвитку рослин.

Місця для взяття монолітів на полях визначають з осені і позначають їх. Вони не повинні знаходитися близько від лісосмуг, у балках чи на пагорбах. Густота посіву та стан розвитку рослин у місцях взяття монолітів, мають бути типовими для всього поля.

Для полегшення вирубування монолітів узимку доцільно з осені (до замерзання ґрунту) по периметру моноліту завести в ґрунт на глибину 15-20 см напір, а краще поліетиленову плівку. Для цього на лопату завтовшки 2 мм прямолінійним тупим нижнім кінцем надівають згорнутий вдвоє лист плівки, який заводять у ґрунт лише натиском ноги на лопату без попереднього нарізування щілин. Моноліти підрубують знизу плоско відтягнутим ломом. У місцях її взяття заміряють висоту снігового покриву, а коли є витерта льодяна кірка, то її товщину заміряють снігомірною осикою і лінійкою з поділками. Моноліти зразу ж кладуть у спеціальні ящики, які ретельно вкривають мішками, щоб запобігти пошкодженню рослин під час транспортування.

До кожного ящика з монолітом додають етикетку, в якій зазначають дату відбору, назву культури, сорту, номер сівозміни та поля, попередник, висоту снігового покриву, товщину льодяної кірки.

Розморожують моноліти поступово. Спочатку їх встановлюють у приміщенні з температурою від 5 до 10°С. Відталі моноліти переносять у світле приміщення з температурою 18-20⁰С . Рослини поливають водою кімнатної температури, не допускаючи пересихання або перезволоження ґрунту.

На 8-10-й день після встановлення монолітів у теплому приміщенні можна попередньо передбачити життєздатність рослин, а на 15-20-й день - визначити її остаточно. Для цього всі рослини обережно виймають з ґрунту, корінці їхні відмивають водою, після чого відокремлюють живі рослини (з відрослими листками та новими корінцями) і загиблі (без ознак відростання).

Відбір монолітів проводять 25 січня, 20 лютого, 10 березня, а також після сильного пониження температури або впливу інших негативних факторів.

Стан посівів у зимовий період визначають за кількістю загиблих рослин, обчислюючи цей показник так само, як зрідженість посіву.

Нерідко агрономи на окремих місцях озимого посіву, оголених попередньо від снігу, льоду, ставлять дерев'яні рами 1,5 х 1,5 м (висотою 15 – 20 см), обтягнуті зверху поліетиленовою плівкою. На 1 га розміщують дві рами у найбільш типових місцях посіву. Під цими «парничками» озимина починає швидко відростати (на 8-10 днів раніше, ніж не накрита), що дає змогу раніше визначити її стан.

Відомі прискорені методи визначення життєздатності рослин:

1.  Донський.Обережно відбирають (вирубують) моноліти на посівах озимини (30 — 50 рослин) з непошкодженими вузлами не менш як у 5 місцях поля. Після танення та відмивання рослин у них обрізують листки і корені на відстані 1 см від вузлів кущення, а самі вузли відрощують. Для цього їх кладуть у стакан на добре зволожену вату або марлю, який зверху закривають для підвищення вологості повітря і ставлять у темне й тепле приміщення (24 — 26 °С) на 24 год. Живі рослини, які за цей час відростають на 3—15 мм, й ті, що не дали ніякого приросту (неживі), підраховують і визначають відсоток загибелі озимини.

2.  Водний. У відібраних та відталих рослин відрізують листки, а вузли кущення з корінням вміщують у посуд (тарілку) з водою, який ставлять у теплому й добре освітленому приміщенні. На 5 — 6-й день визначають відсоток живих рослин, які починають відростати, та загиблих.

3.  Цукровий. Відібрані та відталі рослини, не обрізуючи, занурюють корінням на 13 — 15 год. у 1 — 5 %-й розчин цукру, а потім перекладають у чисту воду і на 6 — 7-й день за виявленим відростанням обчислюють кількість живих та неживих рослин.

4.  Фарбують зрізи рослин через основи пагінців і стеблові конуси наростання 0,1 %-м розчином кислого фуксину. У живих рослин природне забарвлення зрізів і клітин конусів наростання не змінюється, у неживих з'являється рожево-буре забарвлення. Пошкодження конуса оцінюють у балах: 5 балів — конус прозорий, тургорний, живий; 3 бали — конус живий, тургорний, але вже білий і не прозорий; 1 бал — конус бурий, зморшкуватий, неживий.

Остаточний візуальний аналіз стану озимини та підрахунки життє­здатних рослин проводять при відновленні їх активного росту і, залежно від часу настання весни, приймають рішення про доцільність залишення озимих.