Для останнього місяця осені в умовах Хмельниччини характерні нестійкі метеорологічні умови, з відчутними ознаками наступної зими, розпочинаються регулярні нічні заморозки та навіть морози. Припиняється фотосинтез, дерева повністю скидають листя і вступають у період глибокого спокою. Для подільських садівників це чи не найбільш неспокійний час: сніг, що раптово випав у великій кількості, може ламати гілки дерев, а у безсніжний час сильні морози можуть пошкодити кореневі системи дерев.
У першій декаді листопада агрономи провели ретельне обстеження багаторічних плодових насаджень, закінчили усі роботи по захисту саду від морозів та гризунів, зрізали гілки уражені чорним раком або відмираючі з будь яких інших причин, видалили приштамбові і кореневі відростки. Для захисту штамбів від шкідників та хвороб також необхідно очистити стовбури і скелетні гілки від старої кори, моху, лишайників, після чого обприскати їх розчином одного з препаратів міді. Проти зимуючих стадій шкідників ефект дасть знімання і спалювання ловчих поясів разом із шкідниками. До випадання снігу слід ретельно зібрати падалицю, опале листя і закомпостувати їх з укриттям шаром грунту. Обов’язковим також є зяблева оранка чи глибоке перекопування міжрядь, збирання і спалювання гнізд з гусеницями бояришниці, золотогуза, очищення штамбів і основних гілок від частин відмерлої кори. Для захисту дерев від шкідників, що зимують під корою, від сонячних опіків і обморожень дерева потрібно побілити розчином вапна. Одночасно слід внести органічні та мінеральні (фосфорно-калійні) добрива.
На випадок малосніжної зими треба заготувати утеплювальний матеріал (найкраще компост, перегній-сипець), яким мульчують пристовбурні кола. Цей прийом також забезпечить майбутнє підвищення врожайності. Великої шкоди можуть завдати деревам сонячні опіки, шо пошкоджують штамби усіх порід і сортів, внаслідок чого дерева відмирають значно раніше.
У ягідниках гілки малини, смородини та агрусу слід звязати для захисту їх від пошкодженням снігу. В посадках агрусу, смородини необхідно здійснити огляд на заселеність рослин шкідниками, хворобами, до кінця листопаду завершити згрібання і компостування листя, перекопування ділянки для знищення зимуючих стадій шкідників, вирізання гілок пошкоджених склівкою, пагоновою галицею, бруньковою міллю. На пагонах, уражених борошнистою росою слід обрізати верхівки і знищити їх. Щоб запобігти пошкоджень бруньковим кліщем, знищити «здуті» бруньки.
Для боротьби з агрусовою вогнівкою потрібно підгорнути кущі грунтом шаром 8-10 см. Проти комплексу хвороб, шкідників малини слід вирізати і знищити пагони, які відплодоносили, провести санітарно-профілактичні заходи. Листя суниці скосити і знищити. Для запобігання поширення шкідників та хвороб для посадки в подальшому застосовувати тільки здорові розсаду та саджанці. У листопаді можна пересаджувати дорослі дерева із замороженою грудкою землі, для цього дерево обкопують на відстані 0,5м від стовбура на глибину 55-60 см: грудку землі обливають водою, після її замерзання вона не руйнується навіть при перевезенні.
Одним з найнебезпечніших шкідників саду в осінньо-зимовий період є найкрупніший гризун з сімейства зайців Заєць-русак: довжина тіла сягає 75см, маса-5-7 кг. Живе на полянах, в балках, узліссях. Ховається в чагарниках, заростях бурянів, густій траві, посівах зернових, лісосмугах. Харчується переважно соковитими травами, овочевими і технічними культурами, сходами озимини. Взимку, коли зелені рослини приховані снігом, зайці гризуть гілки, бруньки, кору на молодих стовбурах плодових дерев. З плодових найбільше пошкоджує яблуню, менше грушу і кісточкові. Особливо велику збитошну дію наносять молодим садам і розсадникам. Обгризаючи кору на штамбах, зайці знищують молоді дерева. Сильні пошкодження наносять в роки з високим сніговим покривом. Не маючи зеленого корму шкідники обгризають гілки навіть в плодоносних садах. Заходи боротьби полягають у обв’язуванні восени штамбів молодих дерев, обгороджування плодових розсадників та молодих садів металевою сіткою.
В листопаді озимий клин Поділля вступає в стан зимового спокою, проте аграрії переймаються новою турботою: заселення посівів мишоподібними гризунами. Це численна група класу ссавців, характерними біологічними особливостями яких є живлення рослинним кормом і висока плодючість. Пристосовуючись до життя в умовах сільгоспугідь і осель людини, значна частина їх перетворилась на небезпечних шкідників сільського, лісового, комунального господарства. За сприятливих умов гризуни швидко розмножуються і завдають відчутних збитків посівам озимих, плодовим насадженням, ягідникам, зерновим та овочевим запасам, значного псування завдають сіножатям та пасовищам, селяться у посівах, на вигонах, перелогових землях, городах, молодих посадках та садах. Взимку під снігом харчуються сходами озимих зернових, ріпаку тощо, зимують крім того у скиртах соломи та сіна, також завдаючи збитошної дії. Розмноження гризунів може обмежуватися природними факторами. Так, ранні морози та відсутність снігового покриву, ожеледиці й утворення крижаної кірки на полях, різкі зимові відлиги з таненням снігу спричинюють їх загибель. Та попри це загроза для майбутнього врожаю залишається досить високою, тому треба вчасно проводити захисні заходи: профілактичними є дотримання сівозміни, боротьба з бур’янами на полях і в місцях резервацій гризунів, вчасне й без втрат збирання врожаю, своєчасна та якісна оранка, що позбавляє гризунів кормової бази і надійного сховища. Регулювання чисельності гризунів треба здійснювати як у період масового розмноження, так і в період низької чисельності, коли вони живуть у місцях резервацій. Для цього перед сівбою озимини треба знищувати гризунів на попереднику та прилеглих угіддях. Якщо ж на одному гектарі посівів озимих, багаторічних трав чи інших культур щільність мишоподібних гризунів сягає 3–5 і більше колоній, то треба вжити винищувальних заходів з дотриманням правил безпеки, санітарних вимог, регламентів застосування та рекомендацій виробника, використовуючи рекомендовані родентициди, занесені до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
Сергій Пептюк,
головний спеціаліст управління фітосанітарної безпеки