Картопля являється основною культурою, яку вирощує кожен господар. Понад 1,5 млн. га картоплі висаджують щороку в Україні на присадибних ділянках . Середній урожай картоплі складає 200-400 цн/га на здорових земельних ділянках і , значно менший 90-100 цн /га – на уражених ґрунтах . До того ж нерідко виростають бульби з низькими харчовими якостями. На зменшення врожайності та зниження якості бульб впливає ряд факторів, основні з яких - здатність до ураження бульб різними хворобами і шкідниками.
Особливо значної шкоди картоплі завдають нематоди. До переліку карантинних організмів включено 4 види нематод, що можуть завдати значних збитків при вирощуванні картоплі: золотиста і бліда цистоутворюючі нематоди, колумбійська та несправжня галова. Останні три види відсутні поки що на території України. Яка ж вона золотиста картопляна нематода і як її знайти?Золотиста картопляна нематода Globodera rostochiensis - чи не найбільш небезпечний, та водночас найменш відомий пересічному господарю об’єкт. Це мікроскопічний круглий черв’ячок, майже непомітний неозброєним оком. Проте сам він достатньо озброєний, щоб спричинити не просто недобір врожаю, а майже повну його відсутність.
Якою ж такою зброєю володіє цей живий організм, щоб заслужити звання головного патогена картоплі? По-перше, розміри нематоди дуже дрібні, вони становлять частки міліметра, а виміри деяких стадій розвитку (яйця, личинки) взагалі не перевищують кількох мікронів. По-друге, розмноження відбувається в геометричній прогресії: на поле випадково потрапляє одна самка (циста), яка протягом одного вегетаційного сезону дає 100-500 «нащадків» нового покоління. Так, щороку рівень чисельності нематод в ґрунті швидко зростає. Їхня головна зброя – здатність самок зберігати яйця з личинками всередині тіла, яке згодом перетворюється на маленьку кульку (цисту) з міцною непроникною оболонкою. Циста з життєздатними яйцями і личинками може перебувати в ґрунті роками і навіть десятиліттями, протистоячи несприятливим погодним умовам і пестицидам.
Отже, в ґрунті нематода зберігається в стадії цисти, а розвиток її відбувається в коренях рослини-хазяїна (картопля, томати, баклажани). Навесні, при настанні сприятливих умов, із цист виходять личинки, які відшукують корені картоплі та проникають у них. Там вони живляться соком клітин, втрачають рухливість, проходять в своєму розвитку 4 личинкові стадії, розбухають, набуваючи спочатку грушоподібної, а потім – кулеподібної форми. Розірвавши покриви кореня, самка з’являється на його поверхні і запліднюється самцем, який знаходиться в ґрунті. Після цього, самка ще більше розбухає, наповнюється яйцями, набуває золотистого, а пізніше коричневого кольору, і відмирає, перетворюючись на цисту.
Знаючи основні моменти морфології і біології золотистої картопляної нематоди, слід зупинитися на методах її виявлення на ділянках, адже на відміну від колорадського жука, якого видно на кущах картоплі неозброєним оком, нематоду побачити неможливо.
Як проявляється розвиток нематод на рослинах картоплі в її коренях? Поява симптомів глободерозу (захворювання рослин, спричинене золотистою картопляною нематодою) залежить від початкової щільності популяції патогена в ґрунті й від метеорологічних умов. Візуально наявність захворювання рослин визначають в період від фази бутонізації до масового цвітіння, коли ознаки хвороби виявляються найбільш чітко. Хворі рослини при сильному ступені зараження легко відрізнити за хлоротичним кольором листя, відставанням у рості, «бородатістю» кореневої системи, густо обсипаної цистами; пригніченим станом рослин в цілому. Цвітіння у них дуже скудне або взагалі відсутнє. Внаслідок паразитування золотистої глободери знижується врожайність та товарність (співвідношення товарної та дрібної фракції) новоутворених бульб, погіршується їх якість – зменшується вміст сухої речовини, крохмалю, білку, вітаміну С. Зниження врожаю починається при зараженні ґрунту 1-5 тис. личинок на 100 см3, а при чисельності 15-25 тис.шт – картоплі майже не отримують. Проте такий рівень зараженості існує на багатьох присадибних ділянках, тож їх господарі втрачають більшу частину врожаю картоплі.
Нині вогнища картопляної нематоди виявлені в 17 областях країни, (Вінницькій, Волинській, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Луганській, Львівській, Одеській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській), але потенційно вона може зустрічатися в усіх зонах картоплярства. Найбільшу кількість районів, заражених картопляною нематодою, зафіксовано у Волинській, Житомирській, Сумській та Чернігівській областях.
У нашій Хмельницькій області золотиста картопляна нематода присутня на площі 21,66 га у 7 (семи) районах, а саме: Білогірський - 0,5 га; Деражнянський – 1,85га; Ізяславський - 1,5 га; Летичвський - 2,13 га; Старокостянтинівський - 15га; Теофіпольський - 0,35 га; Ярмолинецький - 0,33 га.
Сприяв поширенню глободерозу перехід галузі картоплярства від державних колективних господарств у приватний сектор, де традиційно використовуються місцеві сорти та відбувається обмін насіннєвим матеріалом. Особливо сильно шкодить G.rostochiensis на присадибних ділянках, де картопля вирощується беззмінно, або ж часто повертається на те ж саме місце.
Застосування захисних заходів ускладнюється біологічними особливостями картопляної нематоди, про які вказано вище. До них ми віднесли напівпроникну кутикулу, короткий період відтворення, здатність переносити тривале голодування за відсутності рослини-живителя, а в несприятливих умовах – впадати в анабіоз. І все ж вченим вдалось віднайти в її біології слабкі місця, що дає можливість розробляти та впроваджувати системи протинематодних заходів, серед яких першочерговими є карантинні та профілактичні перепони.
В зв’язку з тим, що золотиста картопляна нематода є карантинним об’єктом, слід дотримуватись певних карантинних заходів. Серед них найголовніші: дотримання встановлених законодавством вимог щодо вивезення продуктів рослинного походження з зараженої зони, просторова ізоляція насінницьких посівів від промислових насаджень картоплі не менше 1 км, очищення знарядь праці та одягу від налипаючого ґрунту.
Якщо ж цей перший бар’єр на своєму шляху патоген долає, то вступає в силу друга захисна хвиля заходів, яка включає агротехнічні, хімічні та біологічні прийоми, в тому числі і використання стійких сортів. Вузька спеціалізація золотистої картопляної нематоди дозволяє використовувати в якості захисного заходу сівозміну та стійкі сорти. Адже сприяють розмноженню G.rostochiensis лише картопля, томати та баклажани (і бур’яни з родини пасльонових), а інші корисні рослини, які вирощуються господарями приватних ділянок (буряки, огірки, квасоля, гарбузи, петрушка, кріп, багаторічні трави і т.п.), не є хазяїнами нематоди та зменшують їх чисельність у ґрунті. Який же механізм їх дії? Кореневі виділення рослин - не хазяїв стимулюють вихід личинок із цисти, але відсутність сприятливої їжі (коренів картоплі) змушує личинок голодувати і гинути. В залежності від рівня інвазії та умов вегетації однорічне вирощування рослин - не хазяїв може знижувати зараження ґрунту глободерозом від 20 до 67%. Найбільш ефективно знижують чисельність нематоди квасоля, огірки, пшениця та жито (60-67%). Дещо гірше діють конюшина та столові буряки (45-50%). Проте ефективність відродження личинок з цист під дією рослин – не хазяїв нижча, ніж під дією кореневих виділень стійких сортів картоплі.
Найбільш ефективним і дієвим способом контролю чисельності золотистої картопляної нематоди, яка широко розповсюджена в зонах картоплярства України, є застосування стійких до глободерозу сортів картоплі, таких як Повінь, Водограй, Обрій, Фантазія, Загадка, Дніпрянка, Лілея та ін. Перевага їх використання полягає не лише в збереженні урожаю картоплі на інвазованих площах, а й у здатності очищувати ґрунт від цист золотистої глободери. Ця властивість обумовлюється особливостями розвитку патогена. В коренях сприйнятливих сортів нематоди проходять всі стадії розвитку, утворюють статевозрілих самок, а потім – цисти, під покривом яких зберігається в ґрунті наступне покоління патогена. Корені ж стійких сортів також стимулюють вихід личинок із цист, але не створюють сприятливих умов для розвитку самок, і вони гинуть, не ставши статевозрілими. Таким чином, замість накопичення патогена в ґрунті відбувається скорочення його чисельності.
Непогано застосовувати на заражених глободерозом ділянках органічні добрива (курячий послід, свинячий гній). Водний розчин курячого посліду на присадибних ділянках рекомендується застосовувати у концентрації 1:10. При нормі внесення 4 л/м2 нематоцидний ефект складає 61%. Ще ефективніше діє поєднання органічних добрив з нематодостійкими сортами, в цьому випадку ефект очищення ґрунту підвищується до 90%.
Власникам невеликих ділянок в регіонах масового розповсюдження глободерозу рекомендують вирощувати одночасно нематодостійкі сорти з різними строками стиглості, висаджувати пророщені бульби, а після збирання врожаю висівати проміжні культури. Актуальним є проведення обстежень всіх полів, які знаходяться в зоні фітосанітарного ризику та очевидна необхідність збільшення виробництва садивного матеріалу нематодостійких сортів картоплі та його продажу населенню.
Людмила Козерацька - головний спеціаліст відділу карантину рослин