Про шкідника картоплі колорадського жука знають усі селяни й дачники, а от про не менш небезпечну золотисту картопляну нематоду Globodera rostochiensis (Wollenweber) Behrens відомо поки що небагато, хоча шкода від неї буде не менша, якщо не вдатися до захисних заходів. Яка ж вона золотиста картопляна нематода і як її знайти?

Золотиста картопляна нематода – чи не найбільш небезпечний, та водночас найменш відомий пересічному господарю об’єкт. Це мікроскопічний круглий черв’ячок, майже непомітний неозброєним оком. Проте сам він достатньо озброєний, щоб спричинити не просто недобір врожаю, а майже повну його відсутність. Якою ж такою зброєю володіє цей живий організм, щоб заслужити звання головного патогена картоплі? По-перше, розміри нематоди дуже дрібні, вони становлять частки міліметра, а виміри деяких стадій розвитку (яйця, личинки) взагалі не перевищують кількох мікронів. По-друге, розмноження відбувається в геометричній прогресії: на поле випадково потрапляє одна самка (циста), яка протягом одного вегетаційного сезону дає 100-500 “нащадків” нового покоління. Так, щороку рівень чисельності нематод в ґрунті швидко зростає. Їхня головна зброя – здатність самок зберігати яйця з личинками всередині тіла, яке згодом перетворюється на маленьку кульку (цисту) з міцною непроникною оболонкою. Циста з життєздатними яйцями і личинками може перебувати в ґрунті роками і навіть десятиліттями, протистоячи несприятливим погодним умовам і пестицидам.

Отже, в ґрунті нематода зберігається в стадії цисти, а розвиток її відбувається в коренях рослини-господаря (картопля, томати, баклажани). Навесні, при настанні сприятливих умов, із цист виходять личинки, які відшукують корені картоплі та проникають у них. Там вони живляться соком клітин, втрачають рухливість, проходять в своєму розвитку 4 личинкові стадії, розбухають, набуваючи спочатку грушоподібної, а потім – кулеподібної форми. Розірвавши покриви кореня, самка з’являється на його поверхні і запліднюється самцем, який знаходиться в ґрунті. Після цього, самка ще більше розбухає, наповнюється яйцями, набуває золотистого, а пізніше коричневого кольору, і відмирає, перетворюючись на цисту. Знаючи основні моменти морфології і біології золотистої картопляної нематоди, слід зупинитися на методах її виявлення на ділянках, адже на відміну від колорадського жука, якого видно на кущах картоплі неозброєним оком, нематоду побачити неможливо.

Як проявляється розвиток нематод на рослинах картоплі в її коренях? Поява симптомів глободерозу (захворювання рослин, спричинене золотистою картопляною нематодою) залежить від початкової щільності популяції патогена в ґрунті й від метеорологічних умов. Візуально наявність захворювання рослин визначають в період від фази бутонізації до масового цвітіння, коли ознаки хвороби виявляються найбільш чітко. Хворі рослини при сильному ступені зараження легко відрізнити за хлоротичним кольором листя, відставанням у рості, «бородатістю» кореневої системи, густо обсипаної цистами; пригніченим станом рослин в цілому. Цвітіння у них дуже скудне або взагалі відсутнє. Внаслідок паразитування золотистої глободери знижується врожайність та товарність (співвідношення товарної та дрібної фракції) новоутворених бульб, погіршується їх якість – зменшується вміст сухої речовини, крохмалю, білку, вітаміну С.

Сприяв поширенню глободерозу перехід галузі картоплярства від державних колективних господарств у приватний сектор, де традиційно використовуються місцеві сорти та відбувається обмін насіннєвим матеріалом. Особливо сильно шкодитьнематодана присадибних ділянках, де картопля вирощується беззмінно, або ж часто повертається на те ж саме місце. В зв’язку з тим, що золотиста картопляна нематода є карантинним об’єктом, слід дотримуватись певних карантинних заходів. Серед них найголовніші: дотримання встановлених законодавством вимог щодо вивезення продуктів рослинного походження з зараженої зони, просторова ізоляція насінницьких посівів від промислових насаджень картоплі не менше 1 км, очищення знарядь праці та одягу від налипаючого ґрунту.

Якщо ж цей перший бар’єр на своєму шляху патоген долає, то вступає в силу друга захисна хвиля заходів, яка включає агротехнічні, хімічні та біологічні прийоми, в тому числі і використання стійких сортів. Вузька спеціалізація золотистої картопляної нематоди дозволяє використовувати в якості захисного заходу сівозміну та стійкі сорти. Адже сприяють розмноженню G.rostochiensisлише картопля, томати та баклажани (і бур’яни з родини пасльонових), а інші корисні рослини, які вирощуються господарями приватних ділянок (буряки, огірки, квасоля, гарбузи, петрушка, кріп, багаторічні трави і інш.), не є господарями нематоди та зменшують їх чисельність у ґрунті. Найбільш ефективним і дієвим способом контролю чисельності золотистої картопляної нематоди, яка широко розповсюджена в зонах картоплярства України, є застосування стійких до глободерозу сортів картоплі. Перевага їх використання полягає не лише в збереженні урожаю картоплі на інвазованих площах, а й у здатності очищувати ґрунт від цист золотистої глободери   Власникам невеликих ділянок в регіонах масового розповсюдження глободерозу рекомендують вирощувати одночасно нематодостійкі сорти з різними строками стиглості, висаджувати пророщені бульби, а після збирання врожаю висівати проміжні культури. 

Гарних усім врожаїв!!!