Бранхіомікоз, або зяброва гниль, – це заразне грибкове захворювання, яке уражає зябра риби та може спричиняти її масову загибель.

Хвороба найчастіше виникає у теплу пору року, особливо у ставках та інших водоймах із недостатнім водообміном і великою кількістю органічних речовин.

Яка риба може захворіти?

Найчастіше бранхіомікоз уражає коропа, сазана, їх гібридів, карася, линя та щуку. Також захворювання може виникати у форелі, сомів, сигових та акваріумних риб.

Особливо сприйнятливим є молодий короп, який вирощується у ставках із високим вмістом органічних речовин.

За сприятливих для збудника умов захворювання може швидко поширюватися. У деяких випадках ураження риби може бути дуже значним і супроводжуватися її масовою загибеллю.

Що сприяє розвитку хвороби?

Найбільш сприятливими для розвитку бранхіомікозу є:

• висока температура води – приблизно 20–25 °C;
• недостатній водообмін і слабка проточність;
• забруднення водойми органічними речовинами;
• надмірне заростання ставків очеретом та іншою водною рослинністю;
• погані санітарні умови у водоймі;
• недостатня або неповноцінна годівля риби;
• потрапляння у воду органічних забруднювачів.

Саме тому чистота водойми та належний водообмін мають велике значення для профілактики захворювання.

Як розпізнати бранхіомікоз?

Хвороба може виникати раптово та швидко поширюватися серед риби.

Хвора риба:

• тримається біля місць надходження свіжої води;
• перестає харчуватися;
• стає млявою та майже не реагує на зовнішні подразники;
• плаває на боці або втрачає нормальну координацію рухів;
• зрештою гине.

Одна з основних ознак – зміна кольору зябер. Спочатку окремі ділянки можуть ставати темно-червоними або темно-вишневими, а згодом – бліднути, ставати білими. На зябрах з’являються ділянки відмирання тканин, через що вони набувають нерівномірного, «мозаїчного» вигляду.

У разі масової загибелі риби та появи таких ознак необхідно звернутися до спеціалістів ветеринарної медицини для встановлення причини захворювання.

Як відбувається поширення?

Джерелом збудника можуть бути хвора риба, загибла риба та заражена вода.

Збудник також може поширюватися через інфіковане дно водойми, рибальський та рибогосподарський інвентар, особливо якщо його не очищають і не дезінфікують після використання.

Тому важливо не переносити рибу, воду та інвентар із неблагополучної водойми до іншої.

Що робити при виявленні захворювання?

При підозрі на бранхіомікоз необхідно якнайшвидше повідомити спеціалістів ветеринарної медицини та не переміщувати рибу з неблагополучної водойми.

У рибогосподарстві проводять відповідні ветеринарно-санітарні та профілактичні заходи.

Важливе значення має покращення умов утримання риби:

• збільшення притоку та водообміну;
• усунення джерел забруднення водойми органічними речовинами;
• підтримання належного санітарного стану ставків;
• очищення та дезінфекція рибогосподарського інвентарю;
• проведення інших заходів відповідно до вимог ветеринарного законодавства та рекомендацій фахівців.

Самостійно застосовувати хімічні препарати у водоймі не варто. Конкретні заходи з оздоровлення ставка визначаються фахівцями залежно від ситуації, виду риби та результатів досліджень.

Як запобігти захворюванню?

Найкраща профілактика бранхіомікозу – належний догляд за водоймою та дотримання ветеринарно-санітарних вимог.

Власникам рибогосподарських водойм рекомендується:

✓ контролювати якість води та забезпечувати достатній водообмін;

✓ не допускати накопичення органічних забруднень;

✓ стежити за санітарним станом ставка;

✓ не допускати перенаселення водойми рибою;

✓ регулярно очищати та дезінфікувати інвентар;

✓ не допускати переміщення риби з неблагополучних водойм;

✓ при появі ознак захворювання одразу звертатися до фахівців.

Пам’ятайте: бранхіомікоз може швидко поширюватися та призводити до значної загибелі риби. Своєчасне виявлення хвороби та правильні ветеринарно-санітарні заходи допоможуть зменшити ризик її поширення.