Виробництво якісного насіння в умовах сучасного аграрного ринку України є дієвим інструментом оптимізації витрат та основою майбутнього щедрого врожаю. Проте отримання кондиційного насіння вимагає від агронома суворого дотримання технологічної дисципліни.

Кожен етап, починаючи від налаштування комбайна в полі й закінчуючи моніторингом показників у насіннєсховищі, підпорядкований жорстким біологічним вимогам та нормам чинного законодавства.

Базовим документом, що регулює цю сферу в Україні, є Закон України «Про насіння і садивний матеріал». З урахуванням зусиль, спрямованих на гармонізацію вітчизняного законодавства із нормами Європейського Союзу, вимоги до сертифікації насіння стали більш відповідати сучасним ринковим відносинам і зараз регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2023 № 1210 «Про затвердження Порядків проведення сертифікації, видачі та припинення дії сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал та форм сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал».

Важливими орієнтирами для виробників залишаються також ДСТУ 2240-93 («Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості. Технічні умови»), ДСТУ 4138-2002 («Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості») та Наказ Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 20.10.2025 № 813 «Про затвердження Методичних вимог у сфері насінництва щодо збереження сортових та посівних якостей насіння зернових культур».

Особливості збирання насіннєвих посівів

Головне завдання під час збирання насіннєвих ділянок — зберегти цілісність зародка, звівши до мінімуму механічне травмування зерна. Адже травмований посівний матеріал різко втрачає схожість під час зберігання та стає надзвичайно вразливим до патогенів.

Для озимої та ярої пшениці, озимого та ярого ячменю оптимальним терміном збирання є фаза повної стиглості за вологості зерна 14–16%. За такої вологості воно достатньо стійке до ударних навантажень. Якщо вологість опускається нижче 12%, сухе зерно стає крихким, що призводить до появи мікротріщин у зоні зародка під дією робочих органів комбайна. Щоб запобігти цьому, швидкість обертання барабана (ротора) зменшують до 600–700 об/хв, а зазори між підбарабанням збільшують до максимально допустимих меж, за яких ще забезпечується повний вимолот.

Кукурудзу на насіннєві цілі збирають переважно в качанах. Оптимальна вологість зерна на цей момент становить 20–25%. Збирання в качанах дозволяє повністю захистити зародок від пошкоджень комбайном. Після цього ворох спрямовують на спеціалізовані насіннєві заводи, де качани проходять делікатне сушіння у камерних сушарках за температури теплоносія не вище 35–38°C, після чого відбувається обмолот.

Збирання соняшнику розпочинають за вологості сім’янок 12–14%. Для мінімізації обрушування насіння комбайни обладнують спеціальними насіннєвими ліфтерами, а оберти молотильного апарата знижують до 300–400 об/хв. Перевищення цих параметрів призводить до масового пошкодження лузги, що робить насіння непридатним для тривалого зберігання.

Соя через високий вміст білка та анатомічні особливості є найменш стійкою до ударів культурою. Оптимальний діапазон вологості для її збирання — 14–15%. Роботу проводять у денні години, коли спадає роса, використовують комбайни з роторною системою обмолоту або зменшують оберти барабана класичних комбайнів до 400–500 об/хв. Також критично важливо налаштувати висоту зрізу жатки (використовують соєві жатки типу Flex), оскільки найнижчі, найбільш виповнені боби часто розташовані на висоті 5–7 см від поверхні ґрунту.

Очищення, сушіння та калібрування вороху

Насіння, що надходить від комбайна, є неоднорідною масою з домішками бур’янів, решток рослин та пошкоджених зернин. Згідно з технологічними картами, обробка вороху має відбуватися у три етапи:

1. Попереднє очищення. Має проводитися в перші години після збирання з метою видалити великі, вологі соломисті та зелені домішки, які стимулюють процеси самозігрівання маси. Якщо вологість насіння перевищує безпечні кондиції, його відправляють на сушіння. Для насіннєвого матеріалу режим сушіння є суворо щадним: температура нагрівання зерна пшениці та сої не повинна перевищувати 35–40°C, соняшнику — 30–35°C.

2. Первинне очищення. Проводиться на решітно-повітряних сепараторах. На цьому етапі видаляється основна маса легких та дрібних домішок, а також відсортовується дрібне, щупле насіння основної культури, яке не має високого потенціалу врожайності.

3. Вторинне очищення та калібрування. Це фінальна підготовка, під час якої насіння розділяють на фракції за розміром та питомою вагою. Для видалення важковідокремлюваних домішок застосовують трієрні циліндри. Для калібрування соняшнику, кукурудзи та сої обов'язковим є використання вібростолів (гравітаційних сепараторів), які дозволяють відібрати найбільш повноцінні, важкі насінини з високою енергією проростання.

Останніми роками у насінництві використовують фотосепаратори, які відсікають зерно, уражене хворобами (наприклад, фузаріозом у пшениці або білою гниллю у соняшнику), орієнтуючись на його колір.

Режими та способи зберігання насіннєвого матеріалу

Зберігання насіння регламентується галузевими інструкціями та вимогами ДСТУ 2240-93. Насіння є живим організмом, інтенсивність дихання якого залежить від вологості та температури. Якщо вологість перевищує критичну межу, у насіннєвій масі активізуються ферменти, починається розвиток плісняви та шкідників.

Безпечна вологість для зберігання насіння становить не більше:

- Пшениця (озима та яра), ячмінь (ярий та озимий), овес - 15,0%;

- Кукурудза (обмолочене зерно) - 14,0%;

- Соя - 14,0%;

- Соняшник - 10%.

Низький поріг вологості для соняшнику обумовлений високим вмістом жиру в сім'янках: олія не зв'язує воду, тому вся вільна волога зосереджується в гідрофільній частині насінини, що прискорює псування за умови навіть незначного перезволоження.

Існує два основні способи зберігання насіння: насипом (у засіках підлогових складів) та в тарі (мішках або біг-бегах).

Обов’язковому пакуванню та маркуванню підлягають усі партії насіння категорій добазове та базове незалежно від призначення та насіння категорії сертифіковане першої генерації, які призначені для реалізації.

Партії насіння категорії сертифіковане (крім першої генерації), які призначені для реалізації, допускається зберігати без пакування (у засіках, буртах), але з обов’язковим розміщенням відповідної інформації про таку партію на засіці, бурті.

Зберігання  насіння в мішках, контейнерах та біг-бегах різної місткості є найбільш раціональним: воно унеможливлює випадкове механічне змішування різних сортів та репродукцій, полегшує маркування партій. При зберіганні насипом висота бурта для зернових колосових не повинна перевищувати 2 м, для сої - 1,5 м, для соняшнику -1 м у теплу пору року.

Температура в насіннєсховищі має підтримуватися на рівні 0–10°C, а відносна вологість повітря не повинна перевищувати 60–65%. Агрономічна служба зобов'язана проводити регулярний моніторинг стану насипу: вимірювати температуру термоштангами у різних шарах кожні 2–3 дні в перший місяць зберігання і не рідше разу на тиждень надалі. У разі виявлення ознак самозігрівання (підвищення температури хоча б на 1–2°C) застосовують активне вентилювання або перелопачування зернової маси.

Висновки

Отримання якісного насіння — це сукупність чітких технологічних рішень. Жодні хімічні стимулятори чи протруйники, жодне добриво внесене під час сівби не здатні компенсувати пошкодження зародка комбайном чи зниження схожості через неправильний режим зберігання на складі.

Кінцевим результатом роботи з насіннєвим матеріалом є отримання Сертифіката, що засвідчує посівні якості насіння, виданого уповноваженим органом сертифікації. Тільки такий документ підтверджує відповідність партій державним стандартам України та дає право на використання або реалізацію насіння (згідно статті 17 Закону України «Про насіння і садивний матеріал»), гарантуючи стабільні сходи, як базис майбутнього врожаю.