Далеко не завжди під час збирання врожаю складаються сприятливі погодні умови. Для зменшення ризиків сільськогосподарські підприємства  планують проведення десикації

Десикація – це хімічний захід підсушування сільськогосподарських рослин, який проводять перед збиранням урожаю з метою прискорення дозрівання, підсушування, а також для  отримання сухого насіння. Така обробка сприяє зменшенню захворюваності та засміченості полів. Десикація дозволяє скоротити вегетаційний період рослин. Ця процедура особливо необхідна для культур, що нерівномірно дозрівають,  таких як ріпак, соя, горох, соняшник. Десикацію здійснюють за допомогою спеціальних препаратів – десикантів, які впливають на м`які тканини рослин, висушуючи їх та стимулюючи відтік асимілянтів з листя до плодів і насіння. Це сприяє збільшенню олійності зерна або підвищенню вмісту клейковини, що позитивно позначається на якості продукції. Десикація також знижує вологість зерна, його засміченість, та зменшує наземну масу бур          `янів та стебел. Десиканти поділяються на :

- диквати – це контактні препарати з швидкою дією. Вони проникають лише до обробленої частини рослини, не поширюючись до кореня. Такі препарати зберігають властивості зерна і сприяють підвищенню його олійності, прискорюють процес в`янення рослин, сприяють рівномірному дозріванню насіння, що особливо важливо для пізніх сортів. Також обмежують захворювання, які можуть негативно вплинути на якість насіння. Візуальні ознаки  дії  десиканту на рослину з`являються наступного дня у вигляді знебарвлення листків, бурих плям і некрозів на 2-3 день. Через 7-12 днів з моменту внесення препарату культура яка обробляється, готова до збирання. Ефективність десикації залежить від норми витрати препарату, культури що обробляється, густоти стояння рослин та погодних  умов на момент внесення препарату .

- гліфосати – системні препарати з тривалим ефектом. Вони проникають у всі органи рослини та не порушують природній процес їх дозрівання. Дія десикантів гліфосатів базується на проникненні активної речовини через листя, зелені частини, молоду кору та свіжі порізи рослин. Вони інгібують виробництво ароматичних амінокислот, що призводить до припинення росту та загибелі наземних та підземних частин. Такі препарати включають ліпофільні елементи, що допомагають швидко розчиняти восковий шар на листках, забезпечуючи проникнення активної речовини через кутикулу. Це значно покращує досягнення активної речовини до кореневої системи, що критично важливо для боротьби з проблемними бур`янами, особливо в стресових умовах. За менш ніж годину, 75 % гліфосату абсорбується рослиною, а протягом трьох годин – 90 %. Уся кількість гліфосату потім транспортується до кореневої системи, що є вирішальним у стресові погодні умови. На ультраструктурному рівні відбувається руйнування оболонок хлоропластів, набухання ендоплазматичного ретикулуму і прогресуючий розпад мембран. Перші візуальні ознаки гербіцидної дії на однорічних бур`янах  з`являються на 3-4 день, а на багаторічних не менш як на 7-10 день у вигляді знебарвлення рослин. Повна загибель рослин спостерігається  впродовж двох тижнів після обробки за умови сприятливих умов та фази розвитку рослин.

Класифікація десикантів: передзбиральні – використовуються для полегшення збору врожаю. Викорінювальні – застосовуються для боротьби з вирощеними або шкідливими бур`янами. Технічні – використовуються для очищення занедбаних земель від небажаної рослинності. Оптимальна умови для десикації: прохолодна та волога погода, нерівномірне дозрівання посівів, велика засміченість полів, сильна ураженість хворобами. Десикацію рекомендується проводити за 10-15 днів до збирання зернових, 14 днів для ріпаку, 7-20 днів для бобових. Переваги десикації – це полегшення збору урожаю, ефективна боротьба з шкідниками, грибковими хворобами та бур`янами, можливість планувати терміни збору врожаю, зменшення вологості в зернах та стеблах, що підвищує якість продукції. Хоча є і недоліки - це можливе зниження урожайності при неправильному виборі десикантів, або помилках у технології їх застосування, ризик  поширення десиканту на прилеглі території при проведенні десикації у вітряну погоду.  

Під час десикації важливо враховувати температуру повітря, напрям і швидкість вітру. Оптимальна швидкість — не більше 4-5 м/с. Найкраще проводити обприскування рано вранці та ввечері. Техніка має рухатися перпендикулярно до напрямку вітру. На один гектар робочої зони доведеться витратити 200-400 л робочої рідини для тракторних обприскувачів і 50-100 л для авіатехніки. Оптимальні  строки залежать від конкретної культури:

Соняшник: при побурінні кошиків і вологості насіння 20-30 % (через 35-45 днів після масового цвітіння).

Соя: у фазі побуріння бобів нижнього/середнього  ярусів, коли вологість зерна становить не більше 35-40 %.

Пшениця та ячмінь: на стадії воскової стиглості за вологості зерна 30-35 %.

Ріпак: при побурінні насіння в нижніх стручках і початку зміни забарвлення вегетативної маси.

Горох: коли 70-75 % стручків побуріли, а вологість зерна становить 20-30 %.

Кінцевий результат десикації при правильному її проведенні цілковито виправдовує усі витрати на неї, сприяє більш якісному збереженю врожаю та позбавляє виробника сільськогосподарської продукції від клопоту, пов’язаного з необхідністю термічного досушування насіння. Загалом для запобігання помилкам при роботі з десикантами необхідно суворо дотримуватися регламенту застосування продукту і рекомендацій, розроблених фахівцями компаній – виробників десикантів.