Чітка система біологічного захисту тварин, удосконалення діагностики, лікувально-профілактична системна робота, постійні заходи дератизації, підвищення ветеринарно-санітарного та загального рівня ведення тваринництва в колективних господарствах останніми роками звело нанівець захворювання лептоспірозом, але дана хвороба поступово перекочовує в індивідуальні господарства населення (собаки, коти, ВРХ і свині), що свідчить про низьку обізнаність громадян про дану небезпеку та провокує загрозу захворюванням їх самих.
Лептоспіроз – інфекційне природно-вогнищеве захворювання тварин багатьох видів, яке викликається лептоспірами, в тому числі хворіють також і люди. Перебіг хвороби гострий, підгострий, хронічний, та безсимптомний (латентний). Збудник відноситься до сімейства спірохет роду лептоспір, являється перехідною формою від простіших до бактерій.
Стійкість збудників до факторів зовнішнього середовища не досить висока. Вони миттєво гинуть при температурі 76-96 градусів, а нагрівання до 56 градусів вбиває їх через 30 хвилин. На одязі можуть жити до 30 годин і являються досить живучими при мінусових температурах, -70 градусів не знищує протягом 7 років, а при попаданні в водойми зберігають стійкість до 30 днів. В засоленому м’ясі гинуть протягом 10 діб. Хімічні дезінфікуючі речовини у використовних концентраціях знищують лептоспіри протягом 5 хвилин.
Джерелом інфекції являються хворі та перехворівші тварини, які довгий період виділяють збудника з сечею в зовнішнє середовище. У свиней такий період може продовжуватися до 1 року, в собак ще довше, а резервуаром в природі являються мишовидні гризуни.
Факторами передачі інфекції в більшості випадків є водойми, забруднені сечею хворих тварин, а також корми, підстилка, а найчастіше збудник передається через «люб’язності» наших домашніх дрібних тварин – погладжування, облизування тваринами власників (собачки, пацюки і інші).
Захворювання у тварин часто проявляється в виді ензоотій. Випадки лептоспірозу можуть траплятись протягом року, але масові прояви частіше в теплі пори року.
При проникненні збудників в організм, під час інкубаційного періоду, вони накопичуються в органах багатих ретикулоендотеліальними елементами (печінка, селезінка і інші), подалі проникають в кров і розносяться по усіх органах і тканинах. Все це провокує значне підвищення температури тіла вище 40-41,5 градусів, що веде до руйнування еритроцитів, накопичення білірубіну і прояви жовтушності тканин. Причиною загибелі тварин являються серцева недостатність, або уремія внаслідок враження нирок.
Основними клінічними ознаками захворювання являються досить висока температура тіла, пригнічений стан тварини, діарея, судороги та епілептичні припадки, кон’юнктивіт, після 3-4 днів хвороби з’являється жовтушність слизових оболонок та шкіри, часто виникають некрози шкіри, аборти у маток.
Діагноз ставлять на основі епізоотичних даних, клінічних ознак, патологоанатомічних змін та лабораторних досліджень сечі та сироваток крові по реакції мікроаглютинації та лізису. Останнє дослідження проводиться обов’язково з метою встановлення серотипу лептоспір, які викликали захворювання, бо без цього неможливо запровадити ефективні заходи по ліквідації вогнища в господарстві, а також правильно підібрати вакцину з необхідними сероварами.
Лікування застосовується специфічне та симптоматичне, хороший результат дає застосування протилептоспірозної сироватки на початку хвороби. Досить ефективними є антибактеріальні препарати, особливо група антибіотиків, яка містить стрептоміцин та й сам стрептоміцин в ударних дозах. Симптоматичне лікування застосовується з метою підтримки серцевої діяльності, нормалізації функціонування шлунково-кишкового тракту та нирок, а також для підтримки загального стану тварини.
Для профілактики захворювання досить ефективно застосовується вакцинація з широким спектром вмісту різних сероваріантів.
Головне управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області рекомендує своєчасно щеплювати своїх домашніх тварин проти лептоспірозу та не наражати на небезпеку себе, своїх рідних, оточуючих та домашніх улюбленців.