Гарбуз знають всі. Це великий, а часом величезний, масою аж до 100 кг плід. Він є неодмінною частиною української кухні, українських традицій, культури тощо.
Хмельниччина має всі можливості для вирощування даної культури. До того ж варто зазначити, що гарбузи не затратні в вирощуванні, є хорошим попередником, покращують ґрунт, глушать бур’яни. А ще він добре росте як монокультура - можна сіяти 2-3 роки на одному місці.
Саме тому радимо фермерам звернути увагу на цю культуру. Їх вирощування може бути прибутковим та змогою для подальшого існування малих аграрних сільгосппідприємств та сільського населення. Якщо розумно підійти до технології вирощування, будуть сприятливі погодні умови, то потенціал врожайності є дуже високим. Проте, не варто поспішати з масштабним вирощуванням без належної підготовки. Це досить складна культура в збиранні та сушінні.
Варто враховувати, що знайти якісне насіння теж досить важко, адже області, де раніше вирощували гарбузи, припинили займатися цією культурою через військові дії.
Установи, що продовжують займатись селекцією гарбуза є Дніпропетровська дослідна станція Інституту овочівництва і баштанництва НААН та компанія «Свитязь» Львівської області.
Наразі, в Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні налічується 47 сортів гарбуза. Серед них 15 великоплідного, 18 звичайного і 14 мускатного.
Деякі з них занесені у 2025 році, а саме:
- великоплідні – Атлантік, Біг Макс, МЕЛАНОВА ЖУЛТА;
- звичайні – ГЛ Атомік, ГЛ Рудольф.
Є серед сортів гарбуза і «старожили», які у Реєстрі не один десяток років. Так Український багатоплідний та Мозоліївський 15 з 1950 року, Славута – з 1987, Валок – з 1993, Лель – з 1998 року. Проте, вони не втратили своєї актуальності до сьогодні.
За напрямом використання гарбузи є:
- овочеві (Сампсон, Гляйдосфер Олюрбіс)
- кормові (Атлант, Валок)
- зернові (Степовий, Зміна)
- свіжого використання (Король, Маноск)
- переробки (Парадиз, ВІНАС)
- універсальні (Мозолівський- 15, Беппо).
Окрім довгостебельних сортів гарбузів є з кущовою формою рослин (Лель, Гамлет).
В Україні вирощують три види гарбузів:
- мускатні (Арабатський, Арахісове масло, Мускат де Прованс)
- звичайні (столові) (Кавбуз Здоров’яга, Енцо, ГЛ Рустікал)
- і великоплідні кормові (Пабло, Ждана, Ольга).
Серед великоплідних гарбузів є сорти олійних, так звані волоські, які мають біле насіння і яке містить до 50 відсотків жирної олії. Промисловість багатьох країн використовує таке насіння для харчових потреб. З плодів волоських гарбузів після вилучення м’якуша одержують оригінальний посуд для зберігання води, вина, соків тощо. Є також декоративний гарбуз для прикрас.
Крім того, в Україні є голонасінні гарбузи, що не мають оболонки (Славута, Ольга), але вони швидко перезапилюються.
За групами стиглості гарбузи поділяються на ранні (до 100 діб), середньостиглі (101-120 діб), середньопізні (121-130 діб), пізньостиглі (понад 130 діб).
Ось характеристики основних з них:
Український багатоплідний – це сорт, який адаптований до наших умов і росте від крайнього півдня до Заходу України. Період вегетації – 95-100 днів.
Арабатський – середньопізній сорт. Плоди грушоподібної форми. Їх середня вага становить 5-8 кг, але деякі можуть виростати і до 20 кг. Особливістю вважається солодкий смак і аромат. Призначений для вирощування у відкритому ґрунті, але може рости і плодоносити в бочці на балконі.
Мозоліївський – 15 – середньостиглий сорт. Вегетаційний період – 118-120 днів, врожайність – 60-70 т/га. Шкірка гарбуза має повздовжні рвані смужки.
Валок – великоплідний, кущовий гарбуз. Насіння біле, бежеве. Маса 1000 насінин – 185-280 г.
Ефективність від вирощування гарбузів висока. Ця нішева культура має можливості та перспективи для впровадження у виробництво. Головне, не економити на якісному посівному матеріалі.