Звичайно, усім нам хочеться споживати тільки продукти зі справжньої, натуральної сировини. Якщо масло – то лише з молочних вершків, якщо ковбаса – то лише з м’яса, якщо оцет – то з яблук чи винограду.
Оцет вперше з’явився понад 7 тисяч років тому, одночасно з виноградним вином, власне він і був продуктом його переробки: алкоголь у вині, яке перекисає, згодом перетворюється на оцет. Виготовляють оцет і з яблучного вина, яке заливають у дубові бочки і витримують в них, або ж шляхом оцтового бродіння подрібнених яблук. Оцет слугує як приправа до їжі і як лікувальний засіб. Масове його використання відбувається в період літньо-осінньої консервації овочів, фруктів, а також споживання салатів. У світі налічується до 4000 різних видів оцту, але найпоширеніші: синтетичний оцет (столовий) отримують в результаті розведення концентрованої синтетичної оцтової кислоти; бальзамічний - різновид винного оцту, який готовлять із винограду з підвищеним вмістом цукру і після ферментації і випарювання поміщають його у дерев’яні бочки, де він не менше 12 років «доходить», здобуває смак, колір, запах та щільність; яблучний оцет який містить життєво необхідні речовини – органічні кислоти (яблучна, аскорбінова, пантотенова), калій, кальцій, фосфор, вітаміни, мікроелементи, які ці коштовні складові сприяють гарному самопочуттю й здоров’ю.
В Україні натуральний оцет виготовляється згідно із нормами ДСТу, які регламентують виготовлення його з харчової сировини, спирту, що міститься у виноградних і плодових виноматеріалах, подальше освітлення, фільтрація, фасування і використання в харчових цілях. Торгівля пропонує нам три види харчового оцту: яблучний, винний та спиртовий (звичайний чи ароматизований). В ідеалі спиртовий оцет виготовляють з харчового етилового спирту ректифікованого, або спиртовмісної сировини, у якій під дією бактерій утворюється етиловий спирт, що перетворюється на оцтову кислоту. Однак переважна більшість оцту на нашому ринку – абсолютно синтетична безбарвна речовина, ота рідина, найчастіше в пластикових пляшках, як правило, до натурального оцту ніякого відношення не має. Існує багато способів виготовлення оцтової кислоти з нехарчової сировини, отримують її і при нагріванні і сухій перегонці стружки (лісохімічний оцет) та під час переробки мінеральної вуглеводневої сировини (нафти й природного газу). Така оцтова кислота містить альдегіди та солі важких металів, шкідливі для нашого здоров’я. В більшості країн Європи, США використання «синтетичної» оцтової кислоти для харчових потреб взагалі заборонено, у нас же дозволено все, у тому числі виготовлення оцту з тієї самої оцтової кислоти шляхом розведення водою з додаванням запашних речовин або без них.
Продукти, які мають зовсім різні технології виробництва та склад, можуть мати в нашій державі спільну назву – оцет, ніхто не зобов’язує виробника зазначати, який саме оцет він використовує під час виготовлення продукції (консервовані салати і інше). Важливо усвідомити, якої шкоди завдає нашому здоров’ю, постійно накопи-чуючись в організмі, а ще розлитий в нехарчову поліетиленову тару.
Якщо хочете придбати справді натуральний оцет, будьте пильними: уважно читайте інформацію про склад продукту, а не орієнтуйтеся лише на назву, бо «яблучний оцет» може бути розчин синтетичної оцтової кислоти з додаванням яблучного ароматизатора та барвника, але зовсім не натуральний яблучний сік, стежте за тим, чи є в пляшці з оцтом осад – саме він і є незаперечним доказом, що це фруктовий оцет. Якщо ж у складі продукту вказано просто: оцтова кислота без значення способу її видобутку, то вона, найімовірніше, синтетична або лісохімічна, у готових продуктах оцтова кислота позначається кодом Е-260.
Найбільш упевненим у натуральному складі оцту можна бути, лише виготовивши його власноруч. І багато господинь, до речі, так і роблять, тим більше сировини вдосталь – яблука ще родять рясно. У повсякденному харчуванні, до салатів, приміром, найкраще вичавити сік лимона. І натурально, і смачно, й вітамінно.