Останніми роками дедалі частіше фіксуються випадки загибелі бджіл у ранньовесняний період, коли ще не проводяться інсектицидні обробки ні основних медоносних культур, ні плодових насаджень. Це викликає закономірне запитання щодо джерела небезпеки, адже прямого застосування засобів захисту рослин у цей час зазвичай немає.
Наукові дослідження, опубліковані переважно в міжнародних джерелах, свідчать, що однією з ключових причин таких випадків може бути пиловий дрейф інсектицидів під час посіву кукурудзи пневматичними (вакуумними) сівалками.
Сучасна технологія вирощування кукурудзи передбачає використання насіння, протруєного інсектицидами, найчастіше з групи неонікотиноїдів — клотіанідину, тіаметоксаму або імідаклоприду. Ці речовини ефективно контролюють ґрунтових шкідників, однак під час висіву виникає побічний процес, який тривалий час недооцінювався. Унаслідок тертя насіння між собою, а також його взаємодії з технічними елементами сівалки утворюється дрібнодисперсний пил, що містить інсектицид. Пневматичні сівалки працюють за принципом вакуумного дозування, тому надлишкове повітря разом із пилом викидається назовні через вентиляційну систему. Цей пил переноситься повітряними потоками на значні відстані та осідає на квітучих рослинах уздовж полів і на прилеглих територіях, які активно відвідують бджоли.
Одним із найвідоміших підтверджених прикладів стала подія в Німеччині у квітні 2008 року, коли було зафіксовано найбільше за тридцять років масове отруєння бджіл. Дослідження, опубліковане на платформі Nature Precedings (2011), встановило, що причиною став пиловий дрейф під час посіву кукурудзи, насіння якої було оброблене неонікотиноїдом клотіанідином (препарат Poncho Pro®). Частинки пилу переносилися вітром і забруднювали квітучі рослини, після контакту з якими у бджіл спостерігалися гострі токсичні ефекти. Подальші експерименти в межах дослідницької програми Diabrotica показали, що навіть модернізація сівалок, яка зменшувала пиловий дрейф більш ніж на 90 %, не усувала ризику повністю — під час посіву кукурудзи все одно фіксувалася підвищена смертність бджіл.
Подальші наукові роботи розширили розуміння джерел утворення токсичного пилу. Дослідження Schaafsma та співавторів (2017) показало, що, окрім стирання протруєного насіння і використання мастильного тальку, важливу роль відіграє польовий ґрунтовий пил, який засмоктується у вакуумну систему сівалки та насичується інсектицидом. У результаті з вихлопних потоків техніки може вивільнятися до 12,6 % діючої речовини, нанесеної на насіння, що спричиняє поширення неонікотиноїдів за межі поля та створює додатковий шлях впливу на нецільові організми, зокрема запилювачів.
Подібні результати отримано й у дослідженні, проведеному в Бразилії та опублікованому в журналі Integrated Environmental Assessment and Management (2023). Вчені встановили, що пил, який стирається з насіння, обробленого тіаметоксамом, під час роботи пневматичних сівалок переноситься на сусідні ділянки, привабливі для бджіл, і створює ризик токсичного впливу навіть без прямого застосування інсектицидів у довкіллі.
Системну оцінку небезпеки неонікотиноїдів надало Європейське агентство з безпеки харчових продуктів (EFSA). У висновках 2013 року та оновленій оцінці 2018 року зазначено, що клотіанідин, імідаклоприд і тіаметоксам становлять суттєвий ризик як для медоносних, так і для диких бджіл. Експерти визначили три основні шляхи впливу: залишки інсектицидів у пилку та нектарі, пиловий дрейф під час висіву обробленого насіння та споживання забрудненої води. Було встановлено, що неонікотиноїди можуть спричиняти не лише гостру загибель бджіл, але й сублетальні ефекти — порушення орієнтації, поведінки, розвитку личинок і стабільності бджолиних сімей. Саме ці наукові висновки стали підставою для жорсткішого регулювання використання неонікотиноїдів у Європейському Союзі.
Особливу небезпеку пиловий дрейф становить саме ранньою весною. У цей період бджолині сім’ї перебувають у фазі активного розвитку після зимівлі та інтенсивно використовують ранні квітучі рослини як основне джерело корму. Навіть короткочасний контакт із токсичним пилом може призвести до значних втрат льотних бджіл або ослаблення всієї бджолиної сім’ї.
Оприлюднених інформаційних повідомлень про виникнення подібних випадків в Україні небагато, незважаючи на те, що під час польових робіт із посіву кукурудзи в ранньовесняний період фіксується значна загибель льотних бджіл.
Таким чином, сукупність міжнародних досліджень переконливо демонструє, що посів кукурудзи протруєним неонікотиноїдами насінням із застосуванням пневматичних сівалок може супроводжуватися утворенням і поширенням інсектицидного пилу, який стає важливим фактором ризику для запилювачів. Шкода неонікотиноїдів проявляється не лише через системну дію в рослинах, а й через аерозольний шлях поширення під час сівби, що пояснює випадки ранньовесняних отруєнь бджіл навіть за відсутності обприскувань.
Ця стаття має інформаційний характер і спрямована на підвищення обізнаності пасічників та агровиробників щодо потенційних ризиків використання неонікотиноїдів - клотіанідину, тіаметоксаму, імідаклоприду у період ранньовесняних польових робіт (зокрема під час посіву кукурудзи) та необхідності впровадження превентивних заходів для збереження бджіл, основою яких є налагоджена комунікація між аграріями та пасічниками.