«Ти є те, що ти їси» – цей вислів, мабуть відомий кожному. Він говорить, що здоров’я людей значною мірою залежить від харчів, які вони споживають. В свою чергу, якість продуктів харчування залежить від сировини, з якої вони виготовляються. Важливу нішу в харчовій промисловості займають зерно та продукти його переробки.

Якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати нормативно-правовим актам. Якість експортного зерна та продуктів його переробки може відповідати вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті (ст. 21 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (далі - Закон).

Вимоги до якості зерна встановлюються Державними стандартами України (ДСТУ),  які розроблені для кожної культури окремо. До їх переліку входять:

ДСТУ 3768:2019 Пшениця. Технічні умови

ДСТУ 3769-98 Ячмінь. Технічні умови

ДСТУ 4522:2006 Жито. Технічні умови

ДСТУ 4524:2006 Гречка. Технічні умови

ДСТУ 4525:2006 Кукурудза. Технічні умови

ДСТУ 4523:2006 Горох. Технічні умови

ДСТУ 4964:2008 Соя. Технічні умови

ДСТУ 7011:2009 Соняшник. Технічні умови

ДСТУ 4966:2008 Насіння ріпаку для промислового переробляння. Технічні умови.

Використовуються також інші державні стандарти, які встановлюють вимоги до якості зерна круп’яних, зернобобових, олійних та ефіроолійних культур.

Різноманітність стандартів пов’язана з біологічними особливостями культур та необхідністю контролю окремих показників, що впливають на подальшу переробку зерна.

Під час аналізування якості зерна при прийманні на зберігання визначають наступні показники:

Пшениця – стан зерна (відсутність ознак прілості та теплового пошкодження), запах, колір зерна, відсутність зараження шкідниками зерна, натуру, склоподібність, вологість, зернову домішку, сміттєву домішку, сажкове зерно, масову частку білка, масову частку сирої клейковини, якість клейковини, число падіння.

Ячмінь – стан зерна (відсутність ознак самозігрівання та теплового ушкодження під час сушіння), запах і колір зерна, вологість, натуру, масу 1000 зерен (зерно яке використовують для пивоваріння), масову частку білка, смітну домішку, зернову домішку, наявність дрібних зерен, крупність, здатність до проростання і життєздатність (зерно яке використовують для виробництва солоду та пивоваріння), зараженість шкідниками.

Жито - стан зерна (відсутність ознак прілості та теплового пошкодження під час сушіння), запах і колір зерна, вологість, натуру, зернову домішку, смітну домішку, наявність зерна з рожевим забарвленням та фузаріозних зерен, зараженість шкідниками.

Гречка – стан зерна (відсутність ознак самозігрівання та теплового пошкодження), запах і колір зерна, вологість, вміст ядра, зернову домішку, смітну домішку, кислотність, зараженість шкідниками.

Кукурудза – стан зерна (відсутність ознак зіпрілості та теплового пошкодження під час сушіння), запах і колір зерна, типовий склад, вологість, зернову домішку, смітну домішку, крупність, схожість, зараженість шкідниками.

Горох – стан зерна (відсутність ознак зіпрілості та теплового пошкодження під час сушіння), запах і колір зерна, типовий склад, вологість, зернову домішку, смітну домішку, зараженість шкідниками, крупність (відсоток дрібного насіння).

Соя – стан зерна (відсутність ознак самозігрівання та теплового ушкодження під час сушіння), форма, запах і колір зерна, вологість, масова частка білка та олії, сміттєву й олійну домішки, наявність насіння рицини, зараженість шкідниками.

Соняшник – стан насіння (відсутність ознак самозігрівання та теплового пошкодження під час сушіння), запах насіння, колір (відповідно до певних сортових ознак), вологість, олійну і сміттєву домішки (в тому числі наявність насіння рицини), зараженість шкідниками, кислотне число олії. У партіях соняшнику призначених для кондитерських потреб визначають також масову частку сирого протеїну і масу 1000 насінин, у партіях соняшнику для виробництва олеїнової кислоти - її масову частку.

Ріпак – відсутність ознак самозігрівання, запах насіння, колір, вміст масової частки ерукової кислоти в олії та глюкозинолатів, вологість, сміттєва домішка, наявність насіння рицини, оліїсту домішку, кислотне число олії в насінні, ураженість шкідниками.

Підсумовуючи необхідно сказати, що обов’язкова перевірка якості зерна перед зберіганням дає змогу запобігти його втратам, а також відповідно до якісних характеристик визначитись з напрямком використання зерна: продовольчі, фуражні, технічні цілі або як насіннєвої сировини і вартістю, у разі його продажу.

Дана інформація не є нормативно – правовими актами, а має інформаційно-роз’яснювальний характер.