Відповідно до статті 7 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» суб’єктами зберігання зерна є: зернові склади, суб’єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, а також інші суб’єкти господарювання, що беруть участь в процесі зберігання зерна.

Статтею 24 цього ж Закону, визначено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Сільгоспвиробникам області, які мають у власному користуванні зерносховища та планують закладати на зберігання певну частину об’ємів зерна нового врожаю слід починати готувати відразу після звільнення їх від насіння або зерна старого врожаю. 

Період між закінченням весняної сівби і початком дозрівання зернових рекомендовано використати для ремонту та приведення в повну готовність сховищ, механізмів, сушарок, зерноочисних машин, інвентарю тощо.

Варто розуміти, які процеси відбуваються в зерні під час його зберігання, а також фактори, що їх зумовлюють. Найдовше зберігається очищене, сухе та охолоджене зерно.

У якій би стадії зрілості не було зібране зерно, в ньому відбуваються процеси післязбирального дозрівання. Вони супроводжуються посиленим диханням зерна та виділенням вологи. Зберігання такого зерна у вологому стані й без достатнього провітрювання призведе до його псування.

Розміщувати зерно необхідно окремо за категоріями натурної маси, засміченості, вологості. Зерно нового врожаю треба зберігати окремо від зерна врожаїв минулих років, насіння – окремо від продовольчого й фуражного.

Загалом, аби забезпечити оптимальні параметри зберігання зерна необхідно, аби будь-яке зерносховище було:

- ізольоване від атмосферних і ґрунтових вод та від різких перепадів температури; 

- захищене від проникнення гризунів, комах та птиці – шкідників хлібних запасів; 

- мало механізми для завантаження й розвантаження та швидкого переміщення збіжжя; 

- зручним для експлуатації в період спостереження за зерном і при його обробці;

- міцним і довговічним, витримувати тиск зернової маси;

- забезпечувало зберігання партій насіння, запобігаючи їх змішуванню;

 - для створення гігієнічних умов зберігання у будь-якому зерносховищі необхідно боротися із накопиченням пилу. 

Крім того, у сховищі мають бути дотримані всі умови для контроля процесу зберігання зерна й насіння та проведення профілактичних і оздоровчих заходів. 

Вирішальними факторами для зберігання є вологість та температура: оптимальна температура при зберіганні становить +5-10°С, вологість насіння пшениці, жита, ячменю, вівса не повинна перевищувати 14%. При вологості насіння на критичному рівні розпочинається ріст і розвиток мікроорганізмів. У таких умовах, особливо на свіжозібраному насінні, спостерігається так зване в’яле пліснявіння, яке, особливо в період післязбиральної обробки насіння, може призвести до повної втрати схожості.

Взагалі наявність потужної та збалансованої системи зберігання є показником високого рівня розвитку агропромислового виробництва та економічної стабільності. А досягнення ефективного зберігання зернової продукції у будь-якому господарстві є гарантією стабільного збуту отриманого врожаю у визначений час і доброго прибутку.

Даний матеріал не встановлює норм права і носить лише інформаційний характер.