Урожай зібраний, відправлений на зберігання, і здавалося, настає час для підготовки до наступного аграрного року. Але не поспішайте! Вічні сусіди людини, гризуни, дуже наполегливо про себе нагадують. Крім того, восени відбувається масова міграція гризунів, а сподіватися, що сусідські поля, льох, сарайчик або елеватор більш привабливі для мишок вкрай наївно - щурів і мишей у природі стільки, що їх, на жаль, вистачить на всіх. Тому потрібно терміново приймати відповідні заходи. Всім відомо, що проблему краще попередити, ніж вирішувати.
Цьогорічні погодно-кліматичні умови та достатня кормова база були сприятливими для розмноження та розселення мишовидних гризунів. Сьогодні вони заполонили посіви озимих зернових культур, багаторічних трав, ріпаку, придорожні смуги, не угіддя.
Мишоподібні гризуни — це численна група гризунів із класу ссавців. До них належать шкідники з родин мишей та хом’якоподібних (полівки). Ці тварини харчуються рослинною їжею і характеризуються дуже високою плодючістю. Гризуни завдають значних збитків сільськогосподарському виробництву, а також є переносниками хвороб, небезпечних для людей та свійських тварин. Тому з ними треба вести непримиренну боротьбу, особливо на полях.
На території Хмельниччини поширено п’ять видів мишей — хатня (повсюдно), лісова (у лісах та лісосмугах), польова, миша-крихітка. Це дрібні гризуни, довжина тіла яких не перевищує 13 см, із довгим, не менш як 2/3 довжини тіла, хвостом і розвиненими вушними раковинами. Харчуються переважно насінням рослин. Значною мірою пошкоджують посіви зернових культур, соняшнику, конопель, зернобобових та багаторічних трав. Протягом року самки дають від 3–4 до 7 і більше приплодів по 3–8 малят у кожному. За сприятливих умов миші розмножуються масово. У полі вони риють неглибокі (30–38 см) нори простої будови, де живуть улітку, восени ж заселяють скирти соломи, різні будівлі, льохи, комори.
Серед полівок найбільш поширені й численні сіра (звичайна) та гуртова. Це дрібні гризуни, довжина їхнього тіла — 7–12 см, хвіст коротший за половину довжини тіла, вушна раковина коротка, майже непомітна в хутровому покриві голови. Полівки пошкоджують посіви зернових, багаторічних трав та інших культур, значної шкоди завдають сінокосам та пасовищам. Селяться у посівах, на вигонах, перелогових землях, городах, у молодих посадках та садах. Узимку під снігом харчуються сходами озимих зернових. Зимують також у скиртах соломи й сіна.
Розмножуються полівки протягом усього теплого періоду, а сіра — у скиртах — і взимку. Одна самка може давати до 88 особин на рік. До того ж, у сірої полівки малята стають статевозрілими через 16–22 дні, а в гуртової — через 2 місяці після народження. За сприятливих умов усе це призводить до масового розмноження гризунів.
Шкодочинність полівок дуже висока. На окремих полях за наявності 50–60 колоній/га за неправильного або несвоєчасного регулювання чисельності гризунів втрати зерна озимої пшениці становили 35–40%. Харчуючись сходами пшениці, полівки утворюють на посівах лисини. У роки ж масового їх розмноження подекуди виникає потреба у пересіванні пошкоджених масивів.
Розмноження мишей та полівок може обмежуватися природними чинниками. Так, ранні морози за відсутності снігового покриву, ожеледиці й утворення крижаної кірки на полях, різкі зимові відлиги з таненням снігу спричинюють загибель цих гризунів. Зниженню їх кількості сприяють також посушливі умови весни й літа. Певну роль у цьому відіграють також хижі та всеїдні птахи й ссавці. Та попри все це, щільність та шкодочинність мишей та полівок на сільськогосподарських угіддях залишаються досить високими, і тому треба завжди планувати проведення захисних заходів.
Заходи з контролю щільності популяцій мишоподібних гризунів поділяють на профілактичні й винищувальні.
Найважливішими профілактичними заходами є агротехнічні: дотримання сівозміни, боротьба з бур’янами на полях і в місцях резервацій гризунів (у лісосмугах та на узбіччях доріг і зрошувальних каналів), своєчасне й без втрат збирання врожаю, своєчасна та якісна оранка. Усе це позбавляє гризунів кормової бази і надійного сховища.
Боротьбу з гризунами треба здійснювати як у період масового розмноження, так і в період низької їх чисельності, коли вони живуть у місцях резервацій.
Вирішальним в попередженні пошкоджень рослин є вчасне і в короткий термін ( до утворення снігового покриву) проведення винищувальних заходів. Ефективними препаратами для боротьби з мишовидними гризунами застосовують за наявності дозволені в Україні біологічні препарати та родентициди.
Біопрепарати (діюча речовина - бактерії Ісаченко) – бактероденцид БТ, зернова принада – 1-2,5 кг на га ., родента Біо, зернова принада 1-2 кг на га.
Родентициди з діючою речовиною: бродіфакум - мишолов, р. принада 0,005% вмісту бродіфакуму, д.р. бромадіолон – бромакем, пр. – 20-30 гр/5 кв.м. або 2-4 брикети на купі, рат кіллер супер, гп – 5 – 10 кг/га – розкладання принад у місцях локалізації гризунів, контролювати від 2 до 3 разів через 5-7 діб, при необхідності – повторне застосування; д.р. дифенацин – ратиндан, п. – 3 г препарату на 100 г принади – принади по 20-25 г на кожні 15 кв.м. розміщують в місцях, де спостерігається активність гризунів.
На оброблених площах ставлять таблички з написом «Обережно! Отрута», які необхідно залишати на оброблених полях на термін не менше 15 діб з дати проведення дератизаційних заходів. Випас худоби на оброблених площах забороняється до закінчення вказаного терміну.
Рекомендовані препарати згідно методики застосування розкладають в кожну нору з наступним притоптуванням. Під час проведення захисних міроприємств від мишовидних гризунів слід дотримуватись загальноприйнятих державних санітарних правил ДСП 8.8.1 та правил особистої гігієни.
Головний спеціаліст
Держпродспоживслужби
у Хмельницькій обл. Ярош М.М.