Лептоспіроз – зоонозне захворювання, яке характеризується великим поліморфізмом клінічних проявів (лихоманка, загальна інтоксикація, переважне ураження нирок, скелетних м'язів, печінки, серцево-судинної і нервової систем). Захворювання є одним з найбільш поширених зоонозів у світі.

Збудник відноситься до роду Leptospira, вид Leptospira interrogans. 

Джерелами інфекції є хворі та дикі і домашні тварини, які перехворіли. Найбільше епідеміологічне значення для поширення інфекції мають носії. Носійство може бути тривалим, коли лептоспіри виділяються з сечею протягом декількох місяців. Хвора людина не є джерелом інфекції.

Виділяють природні та антропургічні вогнища. Природні вогнища лептоспірозу обумовлені наявністю інфекції серед диких тварин (полівки, польові миші, землерийки, їжаки та ін.). Дані осередки розташовані переважно в лісовій зоні, в заростях тросняка, заболочених трав'яних ділянках лісу. Антропургічні осередки можуть виникати як в сільській місцевості, так і в містах. Резервуаром інфекції слугують щури та домашня худоба. Головне епідеміологічне значення в поширенні інфекції мають антропургічні вогнища, що виникають в тваринницьких господарствах, на виробництві по забою і первинній обробці тваринної сировини. До професійних груп ризику відносяться люди, які працюють з тваринами або на природі, зокрема тваринники, меліоратори, працівники м'ясокомбінатів, робітники очисних споруд і каналізації, мисливці, рибалки, шахтарі.

Основний шлях проникнення лептоспір в організм людини через пошкоджену шкіру, слизові оболонки рота, носа, кон'юнктив. Найчастіше зараження людини відбувається при контакті з водою, забрудненою виділеннями тварин. До факторів передачі інфекції крім інфікованої води відносяться інфіковані харчові продукти, рослини, вологий ґрунт.

Інкубаційний період коливається від 3 до 30 днів і становить в середньому 7-14 днів. Розрізняють жовтяничні і безжовтяничні форми лептоспірозу. Перебіг захворювання може бути легким, середньої важкості та важким. Найчастіше зустрічаються безжовтяничні форми легкого та середньоважкого перебігу, а також стерті форми інфекції. Захворювання починається гостро. Температура швидко з приголомшливим ознобом підвищується до фебрильних цифр (39˚С-40˚С). Хворі збуджені, неспокійні, скаржаться на слабкість, сильний головний біль, запаморочення, порушення сну, відсутність апетиту. Кардинальною діагностичною ознакою вже в перші дні захворювання, які зберігаються і в період розпалу хвороби, стають сильні болі в м'язах, особливо литкових. У ряді випадків у зв’язку з больовим синдромом хворі не можуть самостійно пересуватися, визначається хворобливість м'язів при пальпації. Часто одночасно з'являється біль в області м'язів стегон, попереку, м'язів черевної стінки, але менш інтенсивний в порівнянні з болем в литкових м'язах. У частини хворих міалгії супроводжуються різко вираженою гіперестезією шкіри (пекучий біль).При об'єктивному обстеженні можна виявити гіперемію та одутлість обличчя, розширення судин склер, язик сухий, обкладений сірим нальотом. З 4 дня хвороби на шкірі тулуба і кінцівок може (у 20 % хворих) з'явитися висип, що має різний характер - еритематозний, короподібний, краснухоподібний та ін. При тяжкому перебігу захворювання – геморагічний висип на склерах, в ліктьових згинах, в пахвових областях. Геморагічний синдром може виникнути в ранні терміни. Зазвичай це гематоми в місцях ін'єкцій, кровоточивість ясен, петехії, носові кровотечі. З боку серцево-судинної системи спостерігаються приглушення тонів серця, гіпотензія, схильність до брадикардії. У більшості хворих відзначається збільшення розмірів печінки, у 1/3 хворих збільшується селезінка, у багатьох хворих виявляються ознаки ураження нирок. У сечі з'являється білок, при мікроскопії виявляються еритроцити, циліндри. Нерідко спостерігається менінгеальний симптомокомплекс: головний біль, блювота, позитивні менінгеальні знаки Керніга, Брудзинського з розвитком менінгізму або менінгіту. Лихоманка тримається 6-8 днів, має постійний або ремітуючий характер і знижується по типу прискореного лізису до субфебрильних і нормальних цифр. Період апірексіі триває десь 5-10 днів. Незважаючи на відсутність лихоманки саме в цей час жовтяниця з ураженням печінки, ураження нирок, геморагічний синдром досягають максимуму, що супроводжується погіршенням стану хворих. Може наростати менінгеальний синдром, а в спинномозковій рідині виявляється нейтрофільний цитоз. Через 2 тижні від початку хвороби стан хворих починає поліпшуватися. Однак, у 1/3 хворих спостерігається друга хвиля лихоманки. Рецидив починається так само раптово з такими ж проявами, як і перший напад. Рідко буває 2-3 нападів. Навіть своєчасно розпочате лікування не гарантує запобігання рецидивів. Відновлювальний період, що починається з моменту припинення останнього рецидиву, йде повільно, що обумовлено поліорганністю уражень. Тривалість хвороби в середньому становить 3-4 тижні, при наявності рецидивів може подовжуватися до 2-3 місяців.

Профілактика. Знизити ризик зараження лептоспірозом можна, уникаючи контактів з потенційно зараженими водоймами та тваринами. У місцях із підвищеним ризиком інфекції проводять превентивні заходи, як-от боротьбу з гризунами та захист водопостачання від забруднення. Важливими елементами профілактики є термічна обробка їжі та пиття лише кип'яченої води. Особам, які працюють у небезпечних умовах, рекомендується використовувати захисний одяг і дотримуватися правил гігієни. Згубно на лептоспіри діють висушування, сонячне проміння, кисле середовище, дезінфікуючі розчини, антибіотики. 

Лікування.  За перших симптомів хвороби одразу звертайтесь до лікаря! І, звичайно, ні в якому разі не можна займатися самолікуванням. Без лікування лептоспіроз може призвести до важких ускладнень, таких як ураження нирок, печінки, менінгіту (запалення мембрани навколо головного і спинного мозку) чи навіть смерті.

Відповідно до даних офіційного вебпорталу МОЗ України!

Тільки вчасно розпочате лікування може зберегти життя!

Будьте здорові, бережіть себе і своїх рідних!