Не за горами посів пізніх ярих культур. Одна з головних посівних культур в Хмельницькій області – соя. Особливість даної культури в тому, що вона належить до азотфіксуючих рослин. Один із важливих елементів технології вирощування сої – проведення інокуляції.

Що нам дає інокуляція?

Інокуляція – це обробка насіння сої бактеріальними препаратами. У ґрунті бактерії взаємодіють з кореневою системою бобових, формують колонії у прикореневих бульбочках. І зараз це не нове в агрономії, а є невіддільний елемент технології вирощування, який збільшує продуктивність сої. Біологізація відбувається у такий спосіб: після проникнення в кореневий волосок, починається інтенсивне ділення клітин кореня та у з’єднанні з’являється бульбочка. Надалі бактерії ризобіум розвиваються в бульбочках і беруть участь в асиміляції азоту. Лише у симбіозі з бульбочковими бактеріями бобові здатні зв’язувати азот з атмосфери. І для того, щоб отримати більш високі показники азотфіксації, насіння додатково обробляють біопрепаратами, до складу яких входять бульбочкові бактерії.

Для засвоєння азоту необхідні особливі, оптимальні умови:

- вологість ґрунту – має становити 60-70 % від повної вологомісткості, мінімальна вологість ґрунту – не нижче 16-18 %;

- температура – оптимальна 20-25 °C. Сам процес азотфіксації починається і за температури від 10 °C;

- кислотність ґрунту – близька до нейтральної, за такої кислотності краще розвивається коренева система та засвоюється молібден, який є ключовим елементом для бульбочкових бактерій;

- удобрення культури – адже для своєї діяльності, бульбочкові бактерії беруть ресурси з рослини. Але треба звернути увагу на норми внесення азотних добрив. У разі надмірного забезпечення азотом, знижується проникність бактерій в корінь і зменшується кількість бульбочок. Також спостерігається негативний вплив на утворення бульбочок, якщо недостатній вміст фосфору і молібдену, а при малому вмісту бору в бульбочках не формуються судинні пучки.

Що впливає на інокуляцію:

Є розбіжність думок щодо застосування інокулянтів, якщо соя перебуває у вирощуванні в монокультурі. Одна думка стверджує, що можна використовувати інокулянти не кожного року, а інша – для того, щоб відчути ефект симбіотичної фіксації варто все ж таки обробляти насіння біопрепаратами щорічно. Але їх економічна доцільність більш вірогідна тоді, коли перерва між посівами сої становила 3 роки і більше. В такому разі, рекомендується застосовувати інокулянти на торф’яній основі.

Поєднання інокуляції та протруйника. Численні дослідження свідчать, що бульбочкові бактерії, як живі організми, можуть негативно реагувати на поєднання з пестицидами. Взаємодія насамперед залежить від діючої речовини препарату та штаму бактерій інокулянту. Були проведені дослідження, які підтвердили сумісність з протруйниками, виробленими на основі діючих речовин: тірам, карбаксим, тіаметоксам, беноміл, металаксил-М, протіоконазол. В Хмельницькій області аграріями спочатку проводити протруєння насіння, а вже потім, коли насіння висохне, перед самим висівом додатково провести інокуляцію біопрепаратом.

Також не рекомендується поєднувати в одну обробку біопрепарат і мікродобриво. Краще провести обприскування мікроелементами по вегетації.