Вода питна – це продукт, який повинен відповідати гігієнічним вимогам. Основним нормативним документом, який регламентує якість питної води, є Державні санітарні норми та правила «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 12 травня 2010 року № 400 (ДСанПіН 2.2.4-171-10).
Відповідно до зазначеного державного стандарту питна вода, призначена для споживання людиною, повинна відповідати таким гігієнічним вимогам: бути безпечною в епідемічному та радіаційному відношенні, мати сприятливі органолептичні властивості та не шкідливий хімічний склад.
Власники та балансоутримувачі джерел централізованого та нецентралізованого водопостачання повинні здійснювати систематичний виробничий контроль безпечності та якості питної води відповідно до вимог санітарних норм. Єдиним способом оцінити безпечність та якість питної води є проведення лабораторних досліджень атестованою лабораторією.
Контроль радіаційної безпечності питної води здійснюється у місцях водозаборів один раз на три роки відповідно до вимог чинного санітарного законодавства.
Слід також нагадати, що мікробне забруднення чи значна кількість певних хімічних домішок не змінюють суттєво органолептичні властивості води (смак, запах, колір), а відповідно і не викликають підозри щодо її безпечності, але можуть негативно впливати на здоров’я людини.
Окремою темою для розмови є колодязна вода. Більшість сільського населення в районі користується саме цією водою. Колодязі громадського користування є також в місті Славута. Необхідно зазначити, що колодязі загального користування обов'язково мають бути паспортизовані. Вживання води питної з колодязів повинно насторожувати, тому що в більшості випадків вона містить понаднормову кількість нітратів, і в окремих випадках може призвести до захворювання, яке називається водно-нітратна метгемоглобінемія. Дане захворювання обумовлене значним підвищенням вмісту метгемоглобіну в крові, який утворюється внаслідок токсичної дії нітратів на гемоглобін, що призводить до кисневого голодування тканин (гіпоксії). Групи підвищеного ризику становлять немовлята віком до 1 року, які перебувають на штучному вигодовуванні (коли суміші готуються на воді з високою концентрацією нітратів). Також чутливі до нітратів особи похилого віку, хворі на анемію та люди, які страждають захворюваннями дихальної та серцево-судинної системи. Забруднити питну воду можуть весняні паводки, дощі, танення снігу, ґрунтові та стічні води, різні агрохімікати, які використовуються в сільському господарстві. Забруднення води може траплятися також в тих випадках, коли недалеко від колодязів розташовані приміщення для свійських тварин, вбиральні, вигрібні ями.
Власникам шахтних колодязів рекомендується дотримуватись вимог санітарного законодавства при їх облаштуванні та утриманні, а саме: колодязь не рекомендується облаштовувати в понижених, заболочених місцях та на ділянках, що затоплюються паводковими водами. Індивідуальний колодязь слід розміщувати на відстані не менше 20 м, а колодязь громадського користування на відстані не менше 50 м від джерел можливого забруднення (вбиралень, вигрібних ям, мережі каналізації, тваринницьких майданчиків). Стінки колодязів повинні бути щільними, без щілин, такими, що добре ізолюють колодязь від проникнення поверхневих стоків (дощові та талі води). Зазвичай використовують для цього монолітний залізобетон, бетонні або залізобетонні кільця, а за їх відсутності – кераміку, цеглу, камінь або дерево. Підводну частину стінок колодязя потрібно заглиблювати у водоносний горизонт не більше ніж на один метр. Дно колодязя слід вкривати фільтрувальним шаром гравію (щебеню) товщиною 20-30 см. Наземна частина колодязя (оголовок) повинна бути не менше 0,8 м вище поверхні землі. Для підйому води з колодязя застосовують насоси, в інших випадках обладнують коловорот з міцно прикріпленим відром загального користування. Навколо колодязя повинен бути «замок» із добре утрамбованої глини глибиною 2 м і шириною з ухилом від колодязя (висота ухилу 0,1 м). Колодязь повинен бути огороджений, мати кришку, навіс, коловорот з відром загального користування, лавку для відер. Не дозволяється набирати воду з громадського колодязя відрами, які населення приносить з дому. Не рідше 1 разу на рік необхідно проводити чистку колодязя від замулювання та намивання породи з одночасним поточним ремонтом кріплення та обладнання. Після кожного ремонту або чищення колодязя необхідно проводити його дезінфекцію.
Органи місцевого самоврядування повинні активніше долучатися до розв'язання проблеми забезпечення населення безпечною та якісною питною водою, оскільки її характеристики безпосередньо впливають на здоров'я людей.
Бережіть себе і своє здоров’я! Будьте впевненими у якості питної води, яку ви споживаєте.