В Хмельницьке районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області часто надходять звернення громадян щодо порушень їхніх прав внаслідок розміщення вигрібних ям сусідами з порушенням санітарних вимог. Технічна документація на домоволодіння, де вказано про наявність/відсутність інженерної споруди у вигляді вигрібної ями чи септику найчастіше відсутня. Тому, визначити тип інженерно-каналізаційної споруди не є можливим.

Відповідно до пункту 2.21«Державних санітарних норм і правил утримання території населених пунктів», затверджених наказом МОЗ України від 17.03.2011 №145 рідкі відходи, що утворюються у житлових та громадських спорудах і будівлях за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах. 

У разі наявності дворових вбиралень вигрібна яма може бути спільною.

Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку. Об'єм розраховується виходячи з чисельності населення, що ним користується.

Відповідно до пункту 2.22 «Державних санітарних норм і правил утримання території населених пунктів», затверджених наказом МОЗ України від 17.03.2011 №145:

- вигреби повинні бути віддаленні від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м;

- в умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м.

При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.

Крім того, мають бути обладнанні під’їзні шляхи твердим покриттям для під’їзду асенізаційного транспорту, також угода на проведення вказаних робіт.

Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку із дотриманням правил добросусідства. 

Відповідно до ст. 103 Земельний кодекс України «Зміст добросусідства»: «Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо)».

Відповідно до ст. 104 Земельного кодексу України"Попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку" власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров’я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Земельним Кодексом України встановлено, що спори щодо дотримання правил добросусідства вважаються земельними спорами, згідно зі ст. 158 Земельного Кодексу України. Земельні спори вирішуються органами місцевого самоврядування, у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.