Історія розвитку лабораторного діагностування у розрізі ветеринарії бере свій початок з 1910 року. Подільське земство вирішує створити власну лабораторію, причинами такого рішення стають поширення ряду епізоотії та підвищення цін на лабораторні послуги. Історичною подією па Поділлі вважають відкриття у м. Кам’янець-Подільському ветеринарно-бактеріологічної лабораторії. Відповідно до Постанови Подільського земського зібрання у 1913 році було організовано губернську бактеріологічну діагностичну лабораторію на зразок Київської окружної ветбаклабораторії, що обслуговувала Південно-Західний регіон держави.

Організовував та очолив лабораторію ветлікар Баскаков В. П. У функції лабораторії входило виготовлення вакцин проти сибірки, бешихи свиней, сироваток проти бешихи, сибірки, септицемії, холери курей, культур бактерій для знищення мишовидних гризунів, проведення діагностичних досліджень.

Окружна лабораторія існувала на кошти Міністерства внутрішніх справ і обслуговувала до цього три земства Київської, Подільської та Волинської губерній. Подільське земство виділяло для потреб Окружної лабораторії щорічно по 500 карбованців.

Уже у жовтні 1913 року невеликий колектив лабораторії виготовив першу серію культур проти мишовидних гризунів, 18 грудня цього ж року – І і ІІ вакцини проти сибірки, 15 січня 1914 року – вакцину проти бешихи, 17 січня цього року сироватку проти сибірки, і 29 червня сироватку проти бешихи, полівалентну сироватку проти септицемії свиней, холери курей. У 1914 році було виготовлено біопрепаратів 36 % від Курської ветеринарної лабораторії.

У зв’язку з воєнними діями в першій світовій війні двох ветлікарів лабораторії, в т. ч. і директора, було мобілізовано на фронт, лабораторія тимчасово призупинила свою роботу. Після повернення з фронту фахівців, лабораторія нарощує виготовлення бактеріологічних препаратів. Проте в 1920 році Губернську лабораторію переводять у м. Вінницю, що займала центральне положення серед повітів Подільської Губернії.

На Поділлі була розгалуженою сітка скотопрогінних пунктів в напрямку західної Європи. Через них контактувала худоба з місцевою. В цей час, як і по всій Україні, на Поділлі прокочується хвиля епізоотій чуми великої рогатої худоби, сибірки, чуми свиней, корости та ін. В багатьох населених пунктах гинули всі свині. Водночас ціни на тваринницьку продукцію в Європі непомірно зростали. В суспільстві все частіше звертали увагу на ветеринарну справу, губернське земство, а пізніше обласне керівництво порушили питання про посилення ветеринарного нагляду в повітах і волостях. Організовувалися ветеринарні лабораторії в першу чергу в прикордонних районах: Кам’янець-Подільському – в 1920 році, в 1927 – в Шепетівському, пізніше в Старокостянтинівському, Ярмолинецькому, Волочиському, Славутському.

Лабораторія зіграла важливу роль в покращенні епізоотичного стану губернії й в цілому в організації ветеринарної служби в регіоні.

Досить гучною на Поділлі була справа з виявлення та діагностики стахіоботріотоксикозу тварин у 1937-1938 рр. Державну комісію в цьому питанні очолювали професори Пономаренко Ф. М. та Поваженко І. О. Багатьох невинних людей, в тому числі ветеринарних фахівців, звинувачених у шкідництві. Після об’єктивного вияснення причин, було реабілітовано.

В період Великої Вітчизняної війни багатьох фахівців ветеринарної медицини мобілізували на фронт. На території області в період війни діяли ряд підпільних груп. В підпільному комітеті м. Проскурова діяло 13 підпільних груп. У підпільну групу входив ветфельдшер Хрящевський М. В. та його дружина Станіслава Мар’янівна, син Володимир. Група не дала в руки ворогу діагностичні препарати, медикаменти, деззасоби. В групу входив і директор облветлабораторії Антоненко Петро Дем’янович. Обидва були страчені по доносу зрадників. Двадцять підпільників групи директора Кам’янець-Подільської ветлабораторії Кібець Г. І. теж були розстріляні німцями. В Ізяславському, Славутському, Шепетівському районах діяла група підпільників, що входила в партизанське з’єднання Одухи А. З. Начальником агентурної групи в ньому був у послідуючому директор облветлабораторії Бондарев А.І. Він відзначався сміливістю та рішучістю, виконував найвідповідальніші завдання в партизанському з’єднанні. З 1951 по 1959 рік працював директором обласної ветеринарної лабораторії, користувався авторитетом серед спеціалістів ветеринарної служби області та України.

Багатьох учасників війни, на жаль, уже не має в живих. Це і колишній очільник і організатор роботи обласної служби ветмедицини Кресан А. С., директор обласної лабораторії Ярощук А. А., директор Ізяславської ветлабораторії Заморський О. С., що виховали не одне покоління спеціалістів і є прикладом бездоганного виконання службових обов’язків. Історія кожного учасника війни – це великий і важкий шлях служіння Вітчизні, в якому нелегка воїнська праця йшла поряд з благородною турботою боротьби за здоров’я тварин. В музеї ветеринарної медицини області експонувався стенд «Спеціалісти ветеринарної медицини Хмельниччини – учасники Великої Вітчизняної війни», виготовлено і «Книгу пам’яті».

В післявоєнний період діагностичну роботу в області проводили обласна і 5 міжрайонних ветеринарних лабораторій, які недостатньо були забезпечені кадрами. Досить сказати, що в лабораторіях області працювало лише 16 ветеринарних лікарів. Першим директором Проскурівської обласної ветбаклабораторії був Сердюков К. В.(1942-1948 рр.). Довгий час завідувачами відділів лабораторії працювали Безкоровайна Г. С. (1941-1974 рр.), Клюцюк О. М. (1972-1999 рр.) (бактеріологічний), Скрипник Т.Т. (діагностичний), Сойферман М.С.(серологічний), які виховали цілу плеяду лікарів ветмедицини лабораторного профілю. 

Епізоотичний стан господарств області у післявоєнний період був критичним. В 1946 році від інфекційних хвороб загинуло 15,7 % коней, 10,7 % великої рогатої худоби, 57 % свиней, 6,6 % захворівших овець. Тому ветспеціалісти лабораторій виконували великий обсяг роботи в боротьбі з цими хворобами.

Станом на 01.01.1965 року в області було зареєстровано неблагополучних пунктів по туберкульозу – 132, по бруцельозу – 119. 

Уже в 1985 році область була повністю оздоровлена від бруцельозу і до мінімуму зведено захворювання великої рогатої худоби на туберкульоз, сибірку. В області взято на облік всі випадки захворювання тварин сибіркою.

З 1920 року, є дані про наявність місць захоронення сибіровиразкових трупів, скотомогильників і біотермічних ям. В усіх стаціонарно неблагополучних пунктах по сибірці, а їх в області 1315, проводяться планові щеплення тварин в господарствах усіх форм власності. В області відпрацьована і впроваджена лабораторна діагностика всіх основних пошесних та незаразних хвороб тварин.

Немала заслуга в стабілізації епізоотичної ситуації на території області та організації лабораторної справи належить колективам та директорам: Огурку А. П., при якому було збудовано новий виробничий корпус обласної лабораторії і 11 районних лабораторій, та Левандовському Т. В., який 23 роки очолював колектив обласної лабораторії, був взірцем для молодих спеціалістів як професіонал і керівник, безпосередньо брав участь в оздоровленні поголів’я тварин області від інфекційних захворювань. На той момент в області функціонували 22 лабораторії ветмедицини і 33 лабораторії ветсанекспертизи. 

В 1993 році обласна лабораторія ветмедицини набрала юридичного статусу «Державної» лабораторії. В період перебудови та початку реформ в країні директором лабораторії був Шахрай М. Д., який разом з завідувачами відділів – Мегик Т. І., Путято Л. М., Тлустою Н. В., Коломієць Л. О., Кравчуком І. М. та іншими, організовували роботу у нових умовах.

В 2000-2003 роках на вимогу діючих нормативних документів всі лабораторії області були атестовані на право проведення відповідних лабораторних досліджень в системі «Украгростандарт» та «Держстандарт України», що давало їм право заробляти відповідні кошти на утримання установ та виплату заробітної плати.

В 2005 році на вимогу часу (зменшення кількості лабораторних досліджень, вдосконалення роботи, економії коштів) в області пройшла реорганізація діагностичних установ. В результаті якої, в структурі діагностичної служби в області залишилося 5 міжрайонних лабораторій (Ярмолинецька, Дунаєвецька, Старокостянтинівська, Теофіпольська, Шепетівська), одна районна(Кам’янець-Подільська) та Хмельницька регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини, всього 7 установ, крім того, на ринках 24 лабораторії ВСЕ. Всі лабораторії мали необхідні режимні допуски, ліцензії, атестати, положення про їх діяльність, були забезпеченні кадрами.

В 2009 році Хмельницька регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини пройшла акредитацію в Національному агенстві з акредитації, що дало змогу розширити галузь акредитації та відповідно до чинних вимог досліджувати харчові продукти тваринного походження та отримати значні додаткові кошти, відбулися закупівлі новітнього обладнання та підготовки спеціалістів до роботи. Спеціалісти випробувального центру ХРДЛВМ відповідно до укладених договорів (біля 300), могли проводити дослідження відповідно до галузі акредитації на 181 показник, інфекційний блок атестований на 216 показників. Також були проведені відповідні ремонтні роботи виробничих приміщень, заміни даху та вікон в лабораторному корпусі та радіологічному відділі, відокремлення території лабораторії від жилого будинку.

В 2011 році замінено систему опалення лабораторного корпусу. 

В 2013 році проведено ремонт виробничих приміщень бактеріологічного відділу. 

В 2014 році були перекриті гаражі.

В 2020 році розпочато будівництво та реконструкція інфекційного блоку, закінчено огорожу лабораторії.

В 2021 році до Хмельницької лабораторії Держпродспоживслужби була приєднана «Спеціалізована лабораторія з діагностики хвороб прісноводних риб та інших гідробіонтів», та передано на баланс відповідне приміщення.

У період російського вторгнення в Україну, в складний час та попри труднощі колектив очолила Федорова Н. В. Під її керівництвом ХРДЛ Держпродспоживслужби не припинила свою роботу задля благополуччя та безпеки населення області. 

Колектив на чолі з керівником допомагали ЗСУ в різних потребах, підтримували обсяг виконання поставлених робочих завдань, надавали робочі місця для ВПО. 

Відбулася реорганізація лабораторії шляхом приєднання Теофіпольської та Ярмолинецької міжрайонних державних лабораторій Держпродспоживслужби до складу ХРДЛ, здійснено оновлення приладного парку відповідно до європейських стандартів та сучасних потреб, завдяки якому здійснюються дослідження відповідно до європейських вимог, також спеціалісти лабораторії взяли участь у пілотному проєкті ВООЗ щодо досліджень вмісту трансжирів у продуктах харчування.

Важливі постаті в історії облветлабораторії :

Сердюков К. В. (1942-1948 рр.);

Ярощук А. А. (1948-1951 рр.);

Бондарев І. А. (1951-1959 рр.);

Скрипник Т. Т. (1960-1965 рр.);

Огурок А. П. (1965-1975 рр.);

Левандовський Т. В. (1975-1998 рр.);

Шахрай М. Д. (1998-2010 рр.);

Артемчук М. В. (2010-2011 рр.);

Пластун С. Д. (2011-2013 рр.);

Зарембовський В. О. (2013-2018 рр.);

Коломієць Л. О. (2018-2022 рр.);

Федорова Н. В. (з 2022 р. і до сьогодні).