Протягом весняно-літнього періоду спеціалісти управління фітосанітарної безпеки здійснюють моніторинг поширення та шкодочинності багатьох шкідливих організмів: бур'янів, шкідників та хвороб сільгоспкультур. Серед яких такий злісний бур'ян як Амброзія полинолиста, який щороку захоплює все більші площі, особливо необроблювані.
В Україні амброзія вперше зафіксована в 1914 році, в якості лікарського засобу – замінника хіни, її культивував німець, на прізвище Крікер. Пізніше амброзія була повторно завезена на південний схід з фуражем для армії Денікіна. Третя хвиля поширення відбулася у другу світову війну з колесами вантажного транспорту.
На батьківщині амброзії в Північній Америці більш як шістсот природних ворогів, які стримують її зростання. У нас же для розмноження цього агресора немає ніяких перешкод – ні хвороб, ні шкідників. До того ж наші кліматичні умови та ґрунти амброзію цілком влаштовують: вона росте практично всюди.
Кожен кущ амброзії дає за сезон від 30 до 150 тисяч насінин, схожість має не тільки дозріле насіння, а й насіння воскової та молочної стиглості. Навіть якщо зрізати та залишити на місці квітуючу рослину, її недозріле насіння здатне прорости, а схожість насіння зберігається протягом 40 років.
Амброзія виснажує і висушує ґрунт: стрижневий корінь здатний проникати вглиб до чотирьох метрів, а сама рослина сягає висоти двох метрів. Розвиваючи таку потужну надземну масу і кореневу систему, бур'ян стрімко пригнічує рослини, які знаходяться поруч. Для того, щоб наростити 1 кг сухої речовини амброзія використовує близько тонни води, забирає з ґрунту 1,5 кг фосфору та 15 кг азоту. Крім того, амброзія затінює корисні рослини, витісняє лугові трави, а якщо бур'ян потрапив в сіно, кормові якості його помітно знижуються, молоко набуває різкого неприємного запаху і смаку.
Але головна небезпека амброзії полягає у властивості викликати у людини алергію. Крихітний пилок амброзії є одним з найагресивніших алергенів, який здатний викликати крім алергічної реакції ще й астму. Ніякі інші бур'яни та дерева не мають такого великого спектра впливу пилку на шкіру і слизові людини. Алергічна реакція настає при концентрації 25 зерняток пилку на 1 м3 атмосферного повітря. А одна добре розвинена рослина дає до декількох мільйонів зерняток пилку. При чому, для контакту з алергеном зовсім не обов'язково, щоб амброзія росла на вашій ділянці чи поблизу: під час атмосферних циклонів, що супроводжуються сильними вітрами, пилок може долати відстані в декілька сот кілометрів. Симптоми реакції на амброзію подібні до симптомів, викликаних будь-яким пилком дерев і трав, коли він потрапляє в організм або вступає в контакт зі шкірою. Найбільш поширені з них: нежить, свербіж та почервоніння очей, сльозогінність, сверблячка шкіри, кашель або хрипи, біль або першіння в горлі.
Як же боротися з амброзією?
Скошування ефективним буде тільки в період бутонізації: в амброзії є підступна властивість – якщо скосити її в період активної вегетації, вона утворює заново у 2-3 рази більше молодих пагонів. Тому, поки вона росте, одноразове скошування призведе тільки до ще більшого відростання.
Ефективне багаторазове скошування – не менше ніж 3-5 разів за сезон – для того, щоб не дати рослині можливості плодити.
Більш ефективним є виривання рослин амброзії з коренем. Якщо територія невелика, то амброзії таким методом можна позбутися майже повністю. На значних же територіях слід використовувати рекомендовані гербіциди суцільної дії, зокрема такі препарати, як Раундап, Ураган, Вулкан, Глісол тощо із дозою витрати 3-4 л/га.
На землях із високими санітарно-гігієнічними вимогами (сіножаті, пасовища, прифермські ділянки) потрібно створювати штучні фітоценози з багаторічних бобових і злакових трав або їх суміші (приміром, люцерна зі стоколосом та кострицею). Такі суміші за два-три роки добре розростаються й практично повністю пригнічують амброзію полинолисту.