Практика переконує, що з огляду на передбачуваність погодних умов протягом осені та зими спланувати заздалегідь у деталях весняну посівну, звичайно, неможливо і тому велика ймовірність зміни структури посівів.
Навчений довготривалим досвідом селянин, як правило, має мати в запасі кілька ймовірних варіантів дій.
Адже, окрім ярого клину, чимало його потребуватиме й озиме поле для ремонту посівів, що вийдуть із зими ослабленими чи й цілком загинуть.
Погодні умови минулої осені спонукають виробників зерна внести деякі корективи до своїх поточних планів з тим, щоб повніше скористатися потенціалом ярого клину.
Погодні умови, що склались в Україні на початок березня, дають українським сільгосптоваровиробникам такий необхідний люфт для підготовки до весняної посівної кампанії. Про це міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко написав на своїй сторінці в Facebook.
На тлі нарощування обсягів виробництва зерна з огляду на глобальні зміни клімату в бік потепління, посухи, повені, що стають дедалі виразнішою реальністю і – місце тритикале у нинішньому й майбутньому світовому ринку зерна, де ця культура має посісти належне їй місце. В цьому сенсі тритикале є однією з тих культур, що можуть забезпечити стабілізацію і нарощування зерновиробництва в Україні.
Потенціал цього рукотворного виду, що є гібридом пшениці та жита, дуже потужний. Тритикале поєднує в собі значну частину кращих якостей батьківських видів: від жита – високу стійкість проти хвороб, посухостійкість, морозо- та зимостійкість, здатність адаптуватися до «важких» ґрунтів, від пшениці – високу продуктивність.
Хоча перші згадки про цей вид сягають у позаминуле століття, значний прогрес у селекційному удосконаленні тритикале був досягнутий протягом останніх десятиліть. Сорти цієї культури висівають більш як у 50 країнах – виробниках продовольчого і фуражного зерна. Тритикале набуло значного поширення в Польщі, Білорусії, Португалії, Німеччині, Австрії. Застосування розроблених науковцями технологій вирощування інтенсивних агроценозів тритикале, пристосованих до конкретно ґрунтово-кліматичних зон областей дає змогу збирати зерна цієї культури до 100 ц/га. Це стало можливим завдяки створенню нових урожайних сортів з комплексом цінних господарських ознак.
Правом реалізації тритикале в 2021 році володіють: Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН, Устимівська ДСР ІР НААН, ТОВ "Джін енд Сідз", Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН, Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр'єва НААН, Носівська СДС МІП ім. В.М. Ремесла НААН, Волинська ДС ДС Інституту картоплярства НААН, ПДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН, Миронівський інститут пшениці ім. В.М. Ремесла НААН, НЦЦ "Інститут землеробства НААН", СТОВ "ЄРКІВЦІ-2", інші. Більш детально за посиланням Державний Реєстр суб’єктів насінництва та розсадництва на 2021 рік https://minagro.gov.ua/file-storage/derzhavnij-reyestr-subyektiv-nasinnictva-ta-rozsadnictva.
До Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, в 2021 році було занесено 57 середньостиглих та середньоранніх сортів ярого та озимого тритикале харківської, миронівської селекції, Інституту землеробства. За період 2020-2021 років внесено 18 сортів. Сьогодні в реєстрі: Достаток харківський, Дархліба харківський, Скарб харківський, Вуйко, Ландар та інші.
Тритикале використовується переважно як кормова культура для худоби та домашньої птиці і, як правило, має вищий вміст білка і амінокислот, ніж пшениця або ячмінь. У деяких регіонах світу тритикале переробляють на борошно для хлібопекарських і кондитерських виробів.
Серед переваг слід зазначити, що тритикале має глибоку кореневу систему (майже вдвоє перевищує кореневу систему інших зернових культур), а в сівозміні це зменшує ерозію ґрунтів. Тритикале можна вирощувати за нестачі азоту в ґрунті і застосування невеликої кількості пестицидів. Це відкриває добрі перспективи для його використання в органічному землеробстві.
Тритикале також розглядають як потенційну біоенергетичну культуру та значні дослідження ведуться з використанням його біомаси у виробництві біоетанолу. Також воно може служити цінною сировиною для виробництва якісного спирту.
Ця культура є екологічно більш чистою культурою, оскільки при вирощуванні потребує менше азотних добрив і хімічних обробок проти хвороб. Це досить істотна перевага в умовах посилення екологічної культури, що робить тритикале перспективною культурою для використання в екологічному землеробстві.
Можливістю стабілізувати валове виробництво зерна, збільшити на ринку продаж пшениці, а на промислові потреби та корм, є використання тритикале. Але вирішення цих питань неможливе без налагодження насінництва.
Проте, незважаючи на такі переваги тритикале як висока продуктивність і адаптивний потенціал, в Україні воно залишається «маргінальною» культурою.
Останнім часом тритикале починають використовувати як джерело сировини для виробництва біоетанолу, причому доведено його переваги над пшеницею, кукурудзою, ячменем та іншими культурами щодо кількості біоетанолу з одиниці площі та його вартості.
Тому цілком ймовірно, що і тритикале може зайняти нову ринкову нішу в сучасних умовах.