Куди не глянеш оком, навкруги сніг. Та справжній господар вже подбав про мінеральні добрива, насіннєвий матеріал, пальне, техніку, за для майбутнього врожаю.

У зв’язку з діючою «Програмою українсько-китайського інвестиційного співробітництва в агропромисловому комплексі», останніми роками, серед поширених сільськогосподарських культур, чи не найперше місце займає кукурудза. Тому при плануванні сівозміни, хочеться дати дружню пораду щодо розміщення площ під дану культуру. Існує аксіома – при розширенні площ посіву тієї чи іншої культури, збільшується  та розширюється популяція шкідників, хвороб і навіть бур’янів, що співіснують з цією культурою.

Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera le Conte) – небезпечний шкідник кукурудзи. Личинки західного кукурудзяного жука живляться корінням кукурудзи. Але при їх відсутності певний час можуть живитися корінням деяких злакових трав, на яких не здатні повноцінно розвиватись. Личинки живляться корінням кукурудзи, що призводить до зменшення кореневої маси, поганого розвитку коріння та ураження його гнилями, які надають йому бурого забарвлення. Ослаблені рослини стають сприйнятливішими до різноманітних збудників захворювань кукурудзи: грибкових, бактеріальних, вірусних. Пошкоджені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко вилягають, і стебло набуває форми «гусячої шиї». При цьому стає повністю або частково неможливий механізований збір врожаю. Найбільша шкодочинність західного кукурудзяного жука проявляється на тих полях, де відсутня сівозміна. При беззмінному вирощуванні кукурудзи значно зростає щільність популяції цього шкідника. В нашій зоні шкодочинність кукурудзяного жука ще не дуже помітна через порівняно невелику кількість особин. Розглянемо частину моніторингу результатів експертизи за минулі роки: в 2019 році у вибірках з феромонних пасток, що були розміщені на полі ФГ «Агро-Інвест» с. Ліщани Ізяславського району, було виявлено 2 дорослі особини, у 2020 році виявлено 120 дорослих особин на площі 56,6 га ТОВ «Агрос – Віста», 518 дорослих особин західного кукурудзяного жука було виявлено на площі 63 га ТОВ «Фармгейт Україна» в 2021 році. 

Досвід спостережень і досліджень свідчить про збільшення популяції та розширення ареалу даного шкідника. Дослідженнями, які проводилися у Сербії в 1995-1997 рр., було встановлено, що за сильного заселення жуками посівів кукурудзи (на рівні 80 екз./рослину) пошкодженість кореневої системи личинками призвела до вилягання стебел і втрати близько 80% урожаю. Насамперед необхідно відмітити, що в системі контролю діабротики важливо дотримуватися всього комплексу захисних заходів: організаційних, агротехнічних та хімічних. З-поміж усіх відомих заходів з контролю чисельності та обмеження шкідливості ЗКЖ найбільш раціональним є дотримання правильного чергування культур у сівозміні. Передусім слід пам’ятати про те, що самиці відкладають яйця в ґрунт на посівах кукурудзи та, відповідно, личинки живляться саме її корінням. Тому повторно посіви кукурудзи чи вирощування її в монокультурі – це прямий шлях до стрімкого розмноження фітофага на території певних землекористувань. Таким чином, стає зрозуміло, що елементарне чергування кукурудзи з іншими культурами, з поверненням її на те саме поле хоча б через п’ять років, здатне суттєво обмежити розмноження діабротики. Водночас не слід забувати про те, що частина яєць (як зимуючої стадії) є діапазуючими. Це означає, що личинки з них будуть відроджуватись не наступного року, а через 2 або навіть 3 роки. Зважаючи на це, важливо забезпечити таке чергування культур у сівозміні, щоб кукурудза поверталася на те саме поле не раніше ніж після закінчення всього періоду діапаузи у відкладених яєць. Отже, у зонах поширення ЗКЖ і постійної загрози від нього максимальний ступінь насичення сівозміни кукурудзою не повинен перевищувати 20%. Також заслуговують на увагу успіхи селекції. Вирощування кукурудзи з міцною кореневою системою, тобто вибір гібридів, які характеризуються відносно швидким коренеутворенням та/або можливістю формування повітряних ярусів коріння, у значній мірі запобігатиме виляганню стебел за умови пошкодження посівів личинками. Серед агротехнічних, які до певної міри здатні обмежити чисельність та шкідливість діабротики. Варто виділити: збалансоване мінеральне живлення – активізуватиме ріст і розвиток культурних рослин, посилюватиме коренеутворення; основний обробіток ґрунту у вигляді відвальної оранки з оборотом пласта – сприятиме його промерзанню взимку, що збільшить вірогідність загибелі яєць шкідника.

Гарних вам врожаїв.