Мишоподібні гризуни – давні вороги землеробів. Миші, полівки, ховрахи, щурі пошкоджують посіви, зернові запаси, завдаючи чималих збитків, і при цьому переносять небезпечні хвороби.
У сільському господарстві найбільшими шкідниками є польові миші, полівки та ховрахи, а на тваринницьких фермах, свинарниках, птахофабриках поширений також сірий пацюк.
Існують такі засоби боротьби з гризунами:
- хімічні (приманки з отрутою);
- біологічні (бактерії, що вражають гризунів);
- бар'єрні (живоловки, клейові приманки).
Активне впровадження системи НАССР протягом останніх десятирічь сприяє тому, що на боротьбу з гризунами почали звертати більше уваги, адже це один із пунктів даної системи.
Які особливості використання приманок у житлових приміщеннях, на виробництвах, складах сільгосппродукції та овочесховищах, заводах виробництва харчових продуктів?
Незважаючи на велику кількість торгових марок, форм (приманки можуть бути на основі різних круп, зерна, парафіновані, у вигляді гранул, піни, порошку), перелік активно діючих речовин складає не більше ніж 12 хімічних реагентів. Фактично з 70-х років минулого сторіччя, коли з'явилися бромадіалон (Bromadialon) і бродіфакум (Brodifacoum), жодних нових активних інгредієнтів не розробили. Стрихнін, миш'як, сурма, відомі з детективних романів, практично вже не застосовуються, а от винайдені у середині минулого століття діючі речовини, все ще входять до складу дератизаційних засобів, зокрема дефінацин (Diphacinon), зоокумарин, куматетраліл тощо. Тимчасом як перелік фунгіцидів, інсектицидів, навіть у межах України, займає багатотомні видання! Чому така ситуація? Дуже складно підібрати інгредієнт, який би порушував причинно-наслідкові зв'язки. Перелічені вище речовини порушують процес згортання крові, підвищують ступінь проникнення кровоносних судин, що призводить до внутрішнього крововиливу. Проте причина гибелі у кожної особини різна, залежно від слабких місць в організмі. Тобто, неможливо встановити прямої залежності: тварини з'їли корм – загинули. Такого зв'язку немає. Летальну дозу шкідники набирають від 3 до 8 днів.
Дехто вважає, що всіхгризунів можна позбутися однаковими способами. А втім, поведінка мишейіщурів дуже різниться, отже, методи боротьбиз ними повинні бути відмінними.
Хоча миші та щурі відносяться до гризунів, боротьба з ними різна. Якщо виживання мишей забезпечується їх чисельністю (тому в боротьбі з ними можуть застосовуватися гострі отрути, що діють миттєво), то у щурів виживання відбувається завдяки інтелекту. Вони були до появи людей на планеті й продовжують жити з нами.
Народившись у травні, полівка у серпні вже дає потомство. Поле озимих культур може за ніч стати чорним, оскільки, відчуваючи потребу у вітаміні К, полівка з'їдає усі пагони. Крім, власне, хімічних засобів боротьби, до мишей і полівок часто застосовують біологічні, зокрема з використанням бактерій Мережковського, Ісаченко (Issatschenko, 29/1), що викликають мишиний тиф. Їх можуть поєднувати з хімічними родентицидами, тоді зменшується хімічне навантаження на довкілля. Для польових умов це дуже зручний варіант, а от для харчових виробництв такий спосіб контролю мишей заборонений, адже будь-яка бактерія, вірус можуть «піти» з лабораторії та потрапити до людини. До того ж біологічні приманки потрібно попередньо готувати, і термін придатності розведеного розчину короткий. Переваги такого методу боротьби у тому, що біологічні приманки діють виключно на мишей та не шкодять тваринам харчового ланцюга, зокрема хижакам (совам, лисицям). Тобто, вони не впливають на нецільові види.
Щоб зменшити навантаження на навколишнє середовище, до хімічних приманок у деяких країнах додають антибіотики. Це знижує супротив організму миші й дозволяє використовувати меншу кількість хімічних речовин. Є практика додавання вітаміну Д3, який уповільнює обмін речовин і зменшує необхідну кількість отрути.
Полівка, яка народилася у травні, крім трави і зерна, нічого не знає, тому використання тісто-сирних, парафінованих приманок часто недоцільне. Такі приманки будуть її просто лякати.
А які ж особливостіборотьби з пацюками?
Там, де з’являються щурі, сірі та чорні, розстановка сил зовсім інша. Як правило, щурі та миші не живуть разом. Втім у старих будівлях підвал може займати пацюк сірий, середні поверхи – миші, а горище – пацюк чорний. Зустріч з сірим пацюком є рідкістю. Щойно на елеваторах з’являється бригада фумігаторів, сірі щурі, не поспішаючи, покидають його. Тільки буде знята попереджувальна стрічка, вони так само спокійно повертаються на своє місце. В каналізаціях, тунелях метро живуть саме сірі щурі. Чорний пацюк менше боїться людини, він більш перебірливий у їжі, любить овочі, фрукти, зернові.
Вчені, що десятиріччями вивчали поведінку щурів, не припиняють їй дивуватися. Сірий щур – це соціальна тварина. Сім’я, головою якої є найсильніший альфа-самець, займає площу близько 20 м2. Війна за територію триває постійно. Розум сім’ї визначається за старою самкою. Щурі не будуть їсти незнайомий продукт. Якщо з’являється нова їжа, її спершу куштує молодий самець, далі за ним спостерігають декілька днів. Яким би голодним не був пацюк, він ніколи не з’їсть усю приманку одразу. Вони куштують невеликими шматочками з проміжками від 2 до 15 год, прислухаючись до свого організму. Якщо щур відчуває, що йому після їжі стало погано, – не допоможе жоден атрактант (інгредієнти для смаку, як-то цукровий сироп, олія). Саме з цих причин гострі отрути взагалі не застосовують для пацюків, лише для мишей. Недосвідчений молодий щур може з’їсти таку приманку, але після цього вся сім’я відмовиться від будь-якої їжі, навіть без отрути. Це дуже обережні тварини.
В цілому вони не перебірливі, їдять чорний хліб, свіже сало, усі зернові, хорошу докторську ковбасу, полюбляють свіже пиво, солодкі марочні вина.
Щоб знешкодити пацюків, часто застосовують ультразвук, проте він ефективний лише у поєднанні з іншими методами. Так, ультразвук може спрямувати рух тварин в інший бік, особливо в місцях з високою напругою, де вони полюбляють влаштовувати гнізда. Однак виключно ультразвук не допоможе позбутися пацюків, вони знайдуть спосіб обійти хвилі. Підходи до боротьби зі щурами не повинні бути такими, як із мишами і, тим більше, як із тарганами.
Чи можлива профілактика поширення гризунів?
У вашому будинку є три способи захисту – паркан, двері та сейф. Такий принцип і на підприємстві: по периметру (кожні 10-15 м уздовж паркана) і довкола будівлі встановлюємо приманки, всередині віддаємо перевагу живоловкам і клейким пасткам.
Навіщо три кола? Річ у тому, що щурі схильні до міграції. І якщо до «місцевих» мешканців ще можна знайти якийсь підхід, то «нові» не знають ніяких законів. Профілактика потрібна, щоб тварини розуміли, що тут ведеться з ними боротьба і бажано обійти це місце.
Наприклад, на хлібоприймальному пункті приманки, розташовані по периметру, спрацюють на «чужих» щурах, а зернова приманка всередині не спрацює, тут уже доводиться застосовувати ковбасний фарш, голови риб, оскільки у цих «внутрішніх» щурів і так дуже багато зерна. Це значно ускладнює боротьбу. Перш ніж її починати, потрібно розібратися, чим ця родина харчується. Так, на м’ясокомбінатах є практика давати щурам чисте борошно, бо іноді вони не їдять ні здобні крихти, ні зерно, а борошно їм так смакує, що від тари прогризають навіть днище.
Гризуни дуже чутливі та уважні до будь-яких добавок. Вони не будуть їсти копченості, вироблені штучним методом. Саме тому декілька днів варто давати чисту приманку, без родентицидів, щоб вони її не боялися. І лише потім – з добавками.
Оскільки зараз ведеться боротьба із забрудненням середовища, щоб зменшити хімічне навантаження застосовують живоловки (переважно, щоб встановити вид гризунів), клейові пастки, але щури в них не потрапляють. Навіть якщо один випадково загрузне, то інші його витягнуть. До того ж клейові пастки вважаються не дуже гуманними.
Чи потрібно проводити обробку законсервованого, недіючого виробництва?
Жодне підприємство, навіть коли воно не працює, не можна залишати без засобів боротьби. Коли під час активної роботи з дератизації досвідчена самка виводить сім’ю з небезпечного місця, вона залишає рештки (так звані погадки), і 2-3 місяці нові тварини розумітимуть, що тут небезпечно, проте зі зникненням погадок неодмінно з’являться нові шкідники. Територія буде завжди зайнятою. Буває, будівля нова, в ній ще не працюють люди, а щурі вже знайшли це місце. Як інвестори придивляються нові місця, так і щурі шукають, де б розмістити свою родину, адже молодих самців виганяють, їм потрібна територія. Саме тому в договорах ми пишемо послуги з контролю, моніторингу шкідників, а не тотального винищення.
Чи потрібно використовувати приманки за відсутності явних ознак існуваннящурів на підприємстві?
Поки є людина, з нею разом буде і щур. Їх не потрібно любити, але варто поважати. Наприклад, за материнську доблесть: невелика самка кидається на гігантську для неї людину, щоб захистити своє потомство. Молодий щур пролізе в отвір діаметром 3 см, забереться по скляній стіні до 4 м, зможе піднятися по шнуру. У них чудовий нюх, тому сліпий гризун ніколи не заблукає. А от зір для них неважливий, тому різне забарвлення пасток не має значення взагалі. Найголовніше – доброякісність кормів.
Про що потрібно пам’ятати,застосовуючи приманки?
Не можна перевищувати концентрацію препарату, як це роблять недосвідчені аматори, що самі виготовляють приманки. Цим лише зменшується ступінь поїдання.
Сьогодні спрацьовують препарати навіть першого покоління, що на куматетралілі, оскільки найважливіше – це рівень поїдання. У випадку з цими тваринами варто бути дуже терплячими і розуміти, що насамперед потрібна профілактика.
Переваги готових приманок – це передусім зручність у використанні, адже споживачу не потрібно розраховувати концентрацію отрути, змішувати чи розводити агресивні компоненти. Готові приманки є гарантією того, що тварина отримає необхідну дозу отрути, без виникнення резистентності й шкоди для довкілля.
Різноманіття форм (зернові, гранульовані, брикетні) підвищує їх ефективність та дозволяє підібрати оптимальний вид боротьби. Наприклад, для мишей і полівок використовують зернові приманки на основі пшениці та вівса. Крім того, що тварини їдять їх на місці, вони запасають отруєне зерно в норах, де його вживають молоді особини.
Ступінь поїдання гранульованих приманок дуже високий, адже до гранул додаються найбільш смачні інгредієнти. М’які брикети також дозволяють контролювати рівень поїдання, їх можна розкидати у важкодоступних для людини зонах поширення гризунів.
Тверді воскові брикети зручні для використання в місцях з високою вологістю, де вони тривалий час зберігають свої властивості. До того ж тварини люблять точити об них зуби, отримуючи таким чином летальну дозу отрути.