В цей час спеціалісти управління фітосанітарної безпеки спільно з агрономами господарств та фермерами розпочинають додаткові обстеження посівів зернових культур на можливе ураження збудниками сажкових хвороб та фузаріозу колоса. На посівах Хмельниччини можуть зустрічатися кілька видів сажок: тверда, летюча, карликова. 

Симптоми твердої сажкистають помітними на початку молочної стиглості зерна. Уражений колос дещо сплющений, інтенсивно зелений із синюватим відтінком, колоски неприродно розпушені, лусочки розсунуті під дією спор гриба. При роздавлюванні уражених колосків виділяється сірувата рідина, що має запах гнилого оселедця. У фазі повної стиглості уражений колос стоїть прямо, а не згинається під своєю вагою, замість зерна в ньому утворюються мішечки, що наповнені чорною масою спор. За симптомами прояву карликова сажка схожа із твердою. Інфіковані рослини дуже кущаться, утворюючи до 30 і більше стебел, а також проявляють симптоми карликовості. Уражений колос щільніший, укорочений. Колоски розростаються, збільшується кількість насінин в одному колосі, замість зерна формуються теліоспори кулястої форми. Хвороба проявляється під час виколошування рослин. Внаслідок ураження майже всі частини колоса, крім стрижнів, перетворюються на рихлу чорну спорову масу ще до виходу з піхви листка. Уражені летючою сажкою колоски з’являються раніше від здорових. 

Джерелом інфекції сажкових хвороб є насіння та ґрунт, в якому знаходяться теліоспори, що зберігають життєздатність до трьох років і більше. Крім того, за умови сильного ураження попередньої культури хворобою її падалиця також може бути джерелом поширення інфекції. 

Симптоми фузаріозу колосу проявляються у вигляді знебарвлення колоскових лусочок. За сприятливих погодних умов на них формується міцеліальний наліт та спороношення гриба рожево-помаранчевого або червонувато-цеглистого кольору. Фузаріоз викликає гостре захворювання під назвою «п’яний хліб». Зерно стає отруйним, борошно із такого зерна є токсичним, споживання його в їжу може викликати важке захворювання септичною ангіною, яке дуже небезпечне для здоров’я людини. Таке зерно може викликати отруєння тварин.

Джерелами інфекції фузаріозу є уражене зерно, де збудники зберігаються у вигляді міцелію та конідій на поверхні зернівки, ґрунт, рослинні рештки.

Для обмеження розвитку сажкових захворювань і фузаріозу колосу в посівах зернових культур застосовують хімічні та агротехнічні заходи боротьби. Головний метод боротьби з сажковими хворобами та фузаріозом – протруювання насіння. З метою визначення протруйника насіннєвий матеріал повинен пройти лабораторну експертизу на визначення патогенів.

Протруювання забезпечує знезараження від патогенів, які зберігаються у насінні на його поверхні, захищає культуру від ураження хворобами як в осінні, так і у ранньовесняні фази її росту, забезпечує менше ураження рослин у пізніші фази. Більшість сучасних протруйників досить ефективно контролюють сажкові хвороби. Проти фузаріозу колосу у фазі початку цвітіння (поява перших видимих пиляків), а за потреби – повторно у фазі молочної стиглості зерна, застосовують фунгіциди. До агротехнічних заходів відносять вирощування стійких до хвороб сортів, використання якісного насіння, дотримання технології вирощування, якісний основний і післязбиральний обробіток ґрунту, що забезпечує своєчасне знищення падалиці, рослинних решток й бур’янів, дотримання сівозміни та просторової ізоляції, збалансоване внесення добрив, ретельне очищення посівного матеріалу, знезараження тари, сівалок та іншого інвентаря.