Борщівник Сосновського повинен привертати особливу увагу керівників усіх рівнів державних та інших форм господарювання на землі, а також пересічних громадян країни різного віку до цієї культури. Адже незнання біологічних особливостей борщівника Сосновського та шкоди, якої він може завдати як сільському господарству (на локальному і державному рівнях!), так і здоров’ю населення, призводить до значного (неконтрольованого!!!) поширення цієї культури регіонами країни та щораз частішого ураження населення біомасою рослини.

Борщівник Сосновського («ведмежа лапа», «помста Сталіна», «окупант») - багаторічна рослина родини зонтичних із 2-5-річним циклом розвитку. У рослин, що плодоносили, нагромадження маси в середині літа практично припиняється і вони у вегетуючому стані залишаються до глибокої осені, добре перезимовують і наступного року відростають відразу ж після танення снігу. Через 40-45 днів після початку весняного відростання їх висота сягає 1,5-1,7 м. Приблизно через місяць (кінець червня-початок липня) найбільш розвинені рослини зацвітають. Тривалість цвітіння становить 30-40 днів. На центральних парасольках насіння дозріває через 40-45 днів, на бічних - на 7-10 днів пізніше. Після плодоношення рослина відмирає. Якщо немає умов для цвітіння (через недостатню кількість поживних речовин, затінення, посухи або регулярного скошування), воно затримується. За таких умов рослини можуть жити до 12 років.
Розмножується переважно насінням. Одна монокарпічна рослина здатна щороку давати від 15-20 тис., а в окремі роки і до 100 тис. життєздатного насіння . У грунтi насіння борщівника можуть зберігати життєздатність 3-5, іноді 10-15 років. Насіння борщівника розноситься вітром і переноситься водою.
Борщівник легко дичавіє і проникає у природні екосистеми. За цих обставин та через загальну бездіяльність у суспільстві борщівник Сосновського з полів, де його раніше вирощували, «мігрує» Україною: відомчими смугами автомобільних та залізничних шляхів, узбіччями польових доріг, з’являється на сільськогосподарських угіддях, необроблюваних землях, пустирях, сміттєзвалищах, присадибних і дачних ділянках, обочинах лісів, у парках, садах, зерносховищах, складах, населених пунктах, поблизу дошкільних, навчальних, наукових, відомчих установ і організацій, каналах, ярах, балках, заплавах річок і струмків. Водночас помітно зростають площі, зайняті борщівником, на землях різних категорій і спостерігається витіснення ним місцевих видів трав’яних і деревних (особливо голкових - сосни і ялини) порід рослин.
Захоплюючи нову площу, він пригнічує іншу рослинність, порушує нормальне природне функціонування місцевих екологічних систем і створює навколо себе власну екосистему, неприйнятну для природи тої чи іншої місцевост.
Цьому багато у чому сприяли і наша неосвіченість, самовпевненість у вирощуванні та інтродукції культури, недотримання рекомендацій з її вирощування, складні економічні умови у землекористуванні, а також інші, у тому числі й місцеві чинники.
Органи влади на усіх рівнях зобов’язані контролювати здійснення комплексу заходів боротьби з борщівником Сосновського та інших видів небезпечних рослин, дотримання земельного та природоохоронного законодавства відповідно до Законів України «Про захист рослин», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про благоустрій населених пунктів».
Землевласники і землекористувачі знають (зобов’язані знати!), що заходи боротьби з бур’янами, у тому числі з борщівником Сосновського, підпадають під адміністративну відповідальність за ст. 52 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення».
Через наявність у ньому фурокумаринів , які викликають під час контакту зі шкірою людини важкі дерматити, схожі на опіки, борщівник перестали культивувати вже понад 30 років
Для розв’язання цієї проблеми потрібна державна програма і цільове фінансування та контроль за її виконанням. Зволікання у цьому напрямі призведе до значних державних та людських збитків і
На сьогодні є всі підстави борщівник Сосновського, якого раніше культивували і котрий втратив ознаки культурної рослини, росте й поширюється стихійно (повсюдно!), вважати карантинним бур’яном, поки він не зайняв усі терени України.
З огляду на це потрібно здійснювати необхідні заходи стосовно обмеження його поширення й остаточно знищити.

Знаючи біологічні особливості борщівника, можна розробляти заходи боротьби з цими небажаними рослинами.
Практика сільськогосподарського виробництва показала, що механічні заходи боротьби (скошування, переорювання тощо) не забезпечують належних результатів - борщівник доволі активно відростає від кореневої системи і відновлюється проростанням насіння.
Найефективніший засіб боротьби - хімічний, який потрібно використовувати навесні на початку вегетаційного періоду. Проти борщівника рекомендують застосовувати препарати гліфосатної групи. Агротехнічні заходи у боротьбі з борщівником Сосновського найбільш ефективні після хімічної обробки вегетуючих рослин. Тому, після внесення гербіцидів на основі гліфосату а також дикамба кислоти, метсульфурон-метилу рекомендується обов'язкове проведення оранки (кілька разів за вегетацію).
Перша оранка повинна бути проведена навесні ,невдовзі після настання моменту виїзду в поле. Краще проводити підрізування коренів, використовуючи плоскорізи. Глибина обробки на горизонті 5-10 см. Важливо зрізати точку росту борщівника (властивий геотропізм -заглиблення точки росту нижче рівня ґрунту), яку рослини затягують на 3-5 або 7-10 см. Глибина розташування бруньки залежить від типу ґрунту, кліматичних умов регіону. У разі відростання рослин від коренів після першої оранки -другу обробку важливо провести до моменту розгортання листя і винесення на поверхню суцвіть.
Для повного знищення всіх рослин борщівника, оранки потрібно проводити
протягом декількох років (залежно від засмічення полів насінням) від 2-3 до 5-7
років. Восени оранку на полях, зарослих борщівником, проводити не можна, бо це
сприятиме накопиченню насіння в ґрунті, і викорінення буде розтягуватися ще на
кілька років.

Що можна порадити для населення , на земельних участка яких появляється борщівник?

1.Ручний індивідуальний спосіб боротьби з використання лопати.
Починаючи з ранньої весни, як тільки рослини починають відростати - саме час вийти
зі штиковою лопатою для знищення рослин борщівника. Дуже важливо мати добре заточений (гострий) шанцерний інструмент. Суть роботи - зрізати (зрубати) точку росту нижче кореневої шийки (8-10 см в глибину грунту) Якщо зрубати вище, тобто на корені, то залишиться кілька сплячих бруньок в листових пазухах - вони підуть у ріст,
і встигнуть дати насіння, основну одиницю розмноження борщівника.
Закладення і розвиток генеративних структур у борщівника відбувається у рік вегетації.
Сходи можуть з'являтися не тільки навесні, але і протягом літа (особливості різноякісності насіння). Тому викопування повинно проводитись постійно на протязі літа кожні 3-4 тижні. Важливо- не допускати цвітіння нових рослин.
2. Косіння.
Ефектний спосіб знищення рослин тільки за умови, що буде проводитись перед
виходом рослин "в трубку", тобто обов'язково перед цвітінням борщівника, і не
пізніше, ніж через 3 - 4 тижні після першого скошування. Цей прийом потрібен для
знищення ВСІХ генеративних пагонів, несучих суцвіття, і, відповідно, квітів.
Важливо - не давати рослинам цвісти, щоб не утворилося нове насіння.
Скошувати один раз і в середині цвітіння - лише сприяти подальшому
розмноженню рослин.
Скошений матеріал не можна залишати кинутим на місці , його одразу необхідно прибрати в купу і спалити, бо генеративний пагін борщівника має в стеблі великий запас поживних речовин, який є достатнім, щоб у скошеній рослині, насамперед, в парасольці, дозріло насіння, яке вже зав'язалося (тобто дійшло до воскової фази стиглості, яка є цілком достатньою, щоб навесні з цього насіння вже виросли нові рослини).
- Під час роботи з борщівником не можна бути роздягненим або мати незахищені
ділянки тіла (найкраще одягнути водонепроникний одяг, бо сік рослин, що
ввібрався в одяг, торкається тіла, і проникає в нього, якщо не змитий протягом
доби; при попаданні на ці місця сонячного світла (ультрафіолету) буде сприяти
утворенню дерматитів за типом опіків).

- Не можна близько підходити до рослин, або заростей борщівника, брати в руки
будь-які його частини, нюхати квіти, фотографуватись тощо.
Листя і плоди борщівника багаті на ефірні олії, які містять фуранокумарини —
фотосенсибілізуючі речовини, які при потраплянні на шкіру можуть викликати
фотохімічний опік.
Способи захисту від дерматитів, що викликаються кумаринами, або Перша
допомога при опіку борщівником:
Якщо все ж відбувся контакт із соком рослин, то необхідно:
- по можливості, в найкоротші терміни, рясно промити уражені ділянки з
господарським милом в проточній воді;
- промити (саме промити, а не протерти) уражені ділянки спиртовмісної рідиною
(одеколоном, горілкою, спиртом), змастити обпечену поверхню протизапальним
засобом одноразово (пантенол, олазоль, борний вазелін, лініментсинтоміцин) і негайно закрити уражене місце від сонця кількома шарами тканини (одягом або пов'язкою);
- не розкривати пухирів, які утворились;
- у випадку значних пошкоджень шкіри на місці пухирів, які розкрились, наносять
підсушуючу мазь (цинкову) і накладають стерильну пов’язку;
- ділянки тіла після контакту з соком або рослиною слід захищати від сонячного
опромінення дві доби. Якщо контакт відбувся в темний час доби і не вжито ніяких
заходів, то при опроміненні шкіри на наступний день клінічні симптоми бувають
такі ж, як і при ураженні вдень. Підступність борщівника в тому і полягає, що якщо
вчасно не помітити потрапляння отрути на шкіру, то потім що-небудь робити буває
пізно;
- проводити всі заходи, як при опіках шкіри.
Опіки I і II ступеня з ураженням до 10% поверхні тіла лікують амбулаторно.