З приходом весни та початком вегетації зернових та зернобобових культур кожен сільгоспвиробник починає задумуватись про якнайвигіднішу реалізацію вирощеної продукції, тому хочемо вже сьогодні нагадати про деякі аспекти щодо експорту зерна до Білорусі та інших країн згідно з вимогами Євразійського союзу.

Отже, до відома сільгосппідпрємств, у статті 6 Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів, яка є невід’ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі, йдеться про адаптацію до регіональних умов, включаючи зони, вільні від шкідливих організмів або хвороб, та зони з незначною присутністю шкідливих організмів або хвороб. Зокрема, вказано: члени СОТ повинні забезпечити, щоб їхні санітарні чи фітосанітарні заходи були адаптовані до санітарних чи фітосанітарних особливостей району (що може становити всю країну, її частину або всі країни чи частини кількох із них), з якого походить товар або для якого товар призначено. При оцінці санітарних чи фітосанітарних особливостей регіону, члени СОТ повинні враховувати рівень присутності певних хвороб або шкідливих організмів, наявність програм їх викорінення або боротьби з ними, а також належні критерії чи інструкції, які може бути розроблено відповідними міжнародними організаціями. Визначення таких зон ґрунтується на таких факторах, як географія, екосистеми, епідеміологічний нагляд та ефективність санітарного чи фітосанітарного контролю.

Члени СОТ (експортери), які стверджують, що зони, розташовані на їхній території, є зонами, вільними від шкідливих організмів чи хвороб, або зонами з незначною присутністю шкідливих організмів чи хвороб, повинні надати необхідні докази цього, щоб об’єктивно продемонструвати імпортерам, що такі зони є і, вірогідно, залишатимуться зонами, вільними від шкідливих організмів чи хвороб. З цією метою на вимогу імпортера йому в розумних межах надається доступ для інспектування, тестування та інших відповідних процедур.Міжнародні стандарти з фітосанітарних заходів Міжнародної конвенції захисту рослин № 4 «Вимоги щодо встановлення вільних зон» та № 10 «Вимоги до встановлення вільних місць ділянок виробництва» описують вимоги щодо встановлення та використання вільних зон і місць ділянок виробництва як варіантів управління фітосанітарними ризиками з метою дотримання фітосанітарних вимог при імпорті рослин та рослинних продуктів. На виконання цих міжнародних стандартів з фітосанітарних заходів наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 04.03.2021 № 451 затверджено Порядок офіційного встановлення та/або підтримання статусу місця виробництва або виробничої ділянки, вільних від регульованих шкідливих організмів, позбавлення такого статусу, його поновлення та інші умови офіційного встановлення місця виробництва або виробничої ділянки. 01.07.2017 року набрали чинності рішення Ради Євразійської економічної комісії від 30.11.2016. № 157 «Про затвердження Єдиних карантинних фітосанітарних вимог, які пред’являються до підкарантинної продукції та підкарантинним об’єктам на митному кордоні та на митній території Євразійського економічного союзу», № 158 «Про затвердження єдиного переліку карантинних об’єктів Євразійського економічного союзу» та № 159 «Про затвердження Єдиних правил і норм забезпечення карантину рослин на митній території Євразійського економічного союзу», які розміщено на офіційному сайті Держпродспоживслужби. З метою реалізації фітосанітарних вимог пропонуємо сільгоспвиробникам та експортерам встановлювати ділянки та місця виробництва, вільні від шкідливих організмів, якщо такий захід вимагає країна імпорту.

Для встановлення статусу місця виробництва або виробничої ділянки, вільної від зазначеного шкідливого організму, суб’єктом господарювання подається до територіального органу Держпродспоживслужби: 1)заява про встановлення, підтвердження підтримання, поновлення офіційного статусу місця виробництва або виробничої ділянки, вільних від регульованих шкідливих організмів або шкідливих організмів , із зазначенням інформації про особу, у власності або користуванні (у тому числі оренді) якої перебуває відповідне місце виробництва чи виробнича ділянка; 2) схематичне зображення розміщення місця виробництва чи виробничої ділянки, завірене заявником, на якій планується встановлення офіційного статусу; 3) документ, що підтверджує внесення плати за обстеження посівів сільськогосподарських культур, плодових культур, розсадників, промислових садів, присадибних ділянок та лісосмуг, лісів щодо виявлення карантинних організмів для надання та/або підтвердження статусу місця виробництва або виробничої ділянки на вимогу особи, що здійснює виробництво об'єктів регулювання, передбачених Законом, або обстеження складів та інших місць зберігання об'єктів регулювання щодо виявлення карантинних організмів для надання та/або підтвердження статусу місця виробництва або виробничої ділянки на вимогу особи, що здійснює їх виробництво.Для уповноваженої особи також надаються документи, що підтверджують її повноваження.

Варто звернути увагу, що країни Євразійського союзу особливо зосереджують увагу на засміченості продукції запасу насінням рослин роду стриги. Стриги можуть зустрічатися як на культурних сільськогосподарських рослинах, так і на необроблюваних землях (луках, пасовищах, пустирях). Вражають вони в першу чергу злакові та зернові культури (пшеницю, жито, кукурудзу, просо, сорго, овес, рис), але можуть паразитувати на цукровій тростині і інших рослинах. Вони є кореневими паразитами і різняться між собою ступенем паразитування: одні є абсолютними паразитами і у них немає листя, інші напівпаразити, у них розвивається листя. У напівпаразитних стриг рослинами-господарями є рослини із класу однодольних, головним чином з родини злакових (кукурудза, сорго, просо, цукрова тростина та ін.), стриги, які є абсолютними паразитами, паразитують на дводольних. Розмножуються стриги за допомогою насіння, яке розвивається у дві фази: для 1-ї фази необхідна певна вологість і температура, для 2-ї – кореневі виділення рослини-господаря, які абсорбуються насінням стриги. Якщо насіння пройшло першу фазу розвитку, але нема умов для проходження другої фази, воно висихає і може зберігатися у стані спокою десятки років – до настання сприятливих умов. У перший період найбільш інтенсивного розвитку підземних пагонів стриг вони використовують готові пластичні речовини рослини-господаря, з виходом пагонів на поверхню ґрунту і з утворенням зелених листочків, стриги здатні самостійно синтезувати пластичні речовини, але продовжують використовувати мінеральні солі і воду заселеної рослини. Не всі рослини, кореневі виділення яких стимулюють проростання насіння стриг, в результаті можуть бути ними заселені (соняшник, арахіс). Можливі причини цього: ферменти паразита не можуть розчинити оболонку клітин тканин рослини-господаря, або ж вміст клітин рослини-господаря недостатньо поживний для живлення молодого проростка стриги. Завдяки цій особливості, деякі культурні рослини використовують для боротьби зі стригами. Життєвий цикл стриг займає близько трьох місяців, при цьому третину цього часу рослина проводить під землею, а з виходом на поверхню починає швидко формувати стебла, листя і незабаром зацвітає. Квіти у стриг мають невеликий розмір, яскраве забарвлення і відрізняються багатством колірних відтінків. Вони бувають білі, червоні, лілові, бордові, жовті, бузкові і так далі. Поширення стриг відбувається за допомогою насіння, яке розноситься вітром і птахами. Насіння також здатне прилипати до зерен злакових рослин (між зерновою і колосковою лусочкою), крім того воно переноситься разом з обладнанням, одягом, робочим інструментом та інвентарем.

Отож, плануючи експорт, варто зважити всі за і проти.