Дуже різкі зміни в погодних умовах можуть пагубно вплинути на перезимівлю озимих культур. Льодяна кірка дуже шкідлива, особливо в морозні зими. Розрізняють притерту і підвішену льодяні кірки.
Особливо шкідлива притерта прозора кірка, коли утворюється шар льоду щільно притертого до ґрунту. Під кіркою порушується газообмін, рослини відчувають нестачу кисню. У них переважає аеробне дихання з утворенням спирту, який токсично діє на клітини. Шкодочинність льодяної кірки визначається її товщиною, тривалістю покриття нею рослин, температурою повітря та ступенем загартованості покритих нею рослин. Чим товстіша кірка та довший період її дії і нижча температура повітря, тим більші наслідки. Суть полягає в тому, що при диханні рослин, вуглекислий газ (СО2), що утворився, частково виходить на поверхню і частково надходить кисень (О2), що забезпечує життя рослинам. Якщо листя рослин озимих культур не виходять на поверхню притертої крижаної кірки, то такі озимі приречені на повну або часткову загибель, так як накопичується велика кількість вуглекислого газу в тканинах рослин, і вони гинуть від удушення. Причому існує закономірність: чим нижче мінусові температури, тим швидше гинуть рослини. Крім того, льодяна кірка може призвести до пошкодження або загибелі озимих культур та багаторічних трав, так як утворення криги навколо вузла кущіння може спричинити механічного пошкодження рослин. Також, явище льодяної кірки утворює несприятливі умови для рослин через випирання. Ґрунт під час замерзання у зв'язку з утворенням у ньому льоду розширюється в об'ємі і, здуваючись, захоплює із собою рослини. Під час відлиги і перетворення кристалів льоду на воду ґрунт зменшується в об'ємі й осідає, а рослини лишаються немов би висмикнутими з нього, з оголеними вузлами кущіння й обірваними корінцями.
Притерту льодяну кірку знищують, посипаючи її торфом, попелом, перегноєм, мінеральними добривами. Повне знищення притертої кірки неможливе.
Підвішена (висяча) льодяна кірка – шар льоду на поверхні снігового покриву. Така льодяна кірка при тривалому її зберіганні стає основною причиною весняної загибелі озимих культур, особливо пшениці та ріпаку. Під прозорою льодовою кіркою утворюється парниковий ефект, прискорюються процеси обміну речовин в клітинах рослин, але через нестачу кисню відбувається так зване «випрівання».
Єдиним ефективним і економічно виправданим методом боротьби із товстою підвішеною кіркою може бути коткування полів кільчасто-шпоровими катками. Ефективність даного методу можна спостерігати на власні очі шляхом проби ґрунту, що демонструє дійсну руйнацію кірки. При тонкій підвішеній кірці, зазвичай, значного пошкодження рослин не спостерігається.
З огляду на це, агрономам сільгосппідприємств слід обов'язково здійснити моніторинг полів озимини та визначитись з необхідністю проведення захисних заходів. При цьому слід пам'ятати, що загибель озимих ячменю та пшениці спостерігається за наявності притертої крижаної кірки більше 30 діб. Ріпак не витримує льодяної кірки взагалі і навіть при незначному пошкодженні льодом на рослинах слід очікувати розвиток хвороб.