Особливо взимку, на оголених деревах вздовж доріг, в лісосмугах, занедбаних старих садках можна спостерігати не по сезону красиві, пишні, яскраво-зелені кульки з молочно-білими ягодами. Проте це не окраса природи, а справжнє лихо для дерев.

Оме́ла біла – вічнозелена кущова рослина, яка паразитує на багатьох деревах, таких як: тополя, клен, сосна, верба, береза, а також плодових.

Розташовується ця рослина на верхівках дерева або на його гілках і розростається зеленим густим кущем. Малопомітні зеленкувато-жовті квіти діаметром 1-3 мм. Плід – несправжня біло-кремова ягода, в середині якої знаходиться одне або кілька насінин у клейкій тканині.

Омела – двостатева рослина, яка має і чоловічі і жіночі екземпляри, останні – найбільш небезпечні для дерев, адже вони плодоносять і їхнє насіння розносять птахи.

Останні, поїдаючи плоди омели, сприяють «приклеюванню» насіння до гілки, яке згодом проростає у рослину- господаря. Зелені листки паразита приймають участь у фотосинтезі, але забирають воду та мінеральні речовини з дерева. Уражена ділянка гілки або стовбура спочатку збільшується в розмірах, але згодом відстає в рості, хворіє, слабо плодоносить та всихає.

Сильно уражені омелою дерева стають розсадником паразита для навколишніх, особливо, фруктових дерев. Якщо не вживати жодних мір у боротьбі з цією рослиною-паразитом, то явище набуде масштабів екологічної катастрофи.

Найбільш ефективний метод боротьби з омелою – це знищення вогнищ шляхом повного видалення уражених частин дерева з подальшим вивезенням та спаленням в спеціально відведених місцях. Під час зимово-весняної обрізки саду варто враховувати, що насіння омели зберігає свою життєздатність досить довго, тому не слід покидати видалені гілки для підсихання щоб не допустити повторного перезараження фруктових і декоративних дерев.