Вперше хвороба була виявлена на території України в 1985 році. Нині поширена майже в усіх районах, де вирощують соняшник і відноситься до найпоширеніших хвороб некротрофів (як біла та сіра гнилі), що являють значну загрозу для соняшника. Уражуються рослини з фази другої пари справжніх листків і до кінця вегетації.
Шкідливість хвороби крім прямих втрат врожаю від надламування уражених стебел і вилягання рослин, внаслідок поживного дисбалансу знижуються посівні якості та погіршуються товарні властивості насіння: маса 1000 насінин зменшується в 1,5-2 рази, олійність знижується на 4,5%, змінюється жирно-кислотний склад олії – при вирощуванні високоолеїнових гібридів, зменшується кількість олеїнової кислоти (з 87 до 64%). Втрати врожаю, в залежності від періоду зараження, можуть коливатися в межах 20-100%.
Ознаки ураження. Ознаки хвороби виявляються на молодих та дорослих рослинах протягом всього вегетаційного періоду. Перші симптоми з'являються, як правило, після цвітіння соняшника. На нижньому листі виникає побуріння (некроз) з хлоротичною облямівкою, яке починається з кінчика листка і поширюється по головній жилці, набуваючи характерної форми сектора, обмеженого головними жилками. Хвороба поступово охоплює листок повністю, яке засихає, і переходить на черешок, а згодом і стебло. Біля основи черешка на стеблі утворюється округла або еліптична пляма сірого або світло-бурого забарвлення, яка пізніше темніє і кільцем охоплює стебло. Часто крайова зона плями темніша, ніж середина, яка в результаті некрозу тканин набуває сіруватого-металевого відтінку. В місці побуріння стебло стає порожнистим, загниває і легко переламується. Перед збиранням урожаю сухе уражене стебло набуває сріблястого кольору. При ураженні кошика на тильному боці з'являється м'яка темно-коричнева пляма. На лицевому боці навпроти цієї плями спостерігається побуріння трубчастих квіток, а пізніше і насіння. Насіння в місці ураження невиповнене, набуває сірувато-бурого кольору і легко відпадає від кошика.
Розвиток хвороби. Після перезимівлі, навесні, на уражених стеблах формуються плодові тіла (перитеції), в яких містяться аскоспори. Аскоспори розносяться вітром та дощем і, потрапивши на листя, в умовах краплиннорідкої вологи проростають і проникають в рослину. Перед збиранням врожаю, в умовах теплої і вологої погоди гриб формує конідіальне спороношення – округлі альфа-конідії та видовжені бета-конідії. Ці спори містяться в пікнідах, які мають вигляд дрібних чорних крапок, та їх можна бачити неозброєним оком на уражених стеблах і кошиках. Факторами, які сприяють поширенню хвороби є підвищена температура (+20...+26 С) і відносна вологість повітря (60-90%), що сприяє виходу та переносу аскоспор гриба на здорові рослини. Інтенсивність розвитку захворювання напряму корелює з кількістю дощових днів в період бутонізації та цвітіння соняшника, коли спостерігається масове розповсюдження аскоспор, а також з частотою і кількістю опадів впродовж літа. Джерелами інфекції є уражені післязбиральні рослинні рештки та насіння.
Заходи захисту. Дотримання карантинних заходів, правильна агротехніка, оптимальні строки сівби, не можна допускати загущення посівів та внесення великих норм азотних добрив. Рекомендується два обприскування посівів фунгіцидами препаратами відповідно до Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.
Катерина Заєць, головний спеціаліст відділу карантину рослин