Персикова плодожерка (Carposina niponensis Wism –  небезпечний шкідник, що пошкоджує плоди диких і культурних плодових рослин кісточкових і зернових порід. 

Поширення: Китай, Японія, Корейський півострів, Приморський край Росії, південний схід Канади і США.

Особливості морфології. Загальне забарвлення метелика сіре. Головогруди темно-сірого кольору. В середині передніх крил розташована велика темна пляма з блискучою синьою крапкою всередині. Ближче до зовнішнього краю крил є декілька малопомітних смужок. Задні крила сірувато-коричневі. Метелики цього виду легко відрізняються по жилкуванню: на задньому крилі відсутні жилки, від середини відходять лише п’ять, а не сім жилок. Довжина тіла самки 11 мм, за розмахом крил 16-18 мм. Самець менших розмірів. Яйця мають рожевувато-червоний колір, форма округла, діаметр становить 0,4 мм. На поверхні є білувата сітчаста структура. Гусениці молодших віків білуватого кольору, старших – від жовтого до червоного, в залежності від кормової рослини. Голова коричнева. Довжина дорослої гусениці 13-16 мм. Лялечка веретеноподібна, жовтувато-коричнева, довжиною 7-9 мм, діаметром 2,5 мм. 

Особливості біології. Зимує гусениця п’ятого віку в сплюснуто-округлому (товщина 2 мм), щільному коконі в ґрунті на глибині 5-10 см в радіусі 1-2 м від стовбура дерева. Навесні, в травні, гусениці залишають зимовий кокон і пересуваються до поверхні ґрунту, де плетуть рихлий річний довгастий кокон (довжина 6-9 мм, діаметр 2,5 мм), в якому перетворюються у лялечку. Кокони схожі на невеликі грудочки землі. Приблизно через два тижні з кінця травня, а в районах з одним поколінням - в липні (в залежності від температури ґрунту і ґрунтової вологості) з’являються метелики. Самки при температурі вище 15 ° С відкладають яйця на плоди персика та абрикоса в рубчик, на яблука і груші –  близько чашечки, рідше – біля плодоніжки. Максимальна плодючість метеликів першого покоління 120 яєць, другого – 200 яєць. Метелики активні у вечірній і вранішній час, перелітають на короткі відстані, вдень ховаються в траву, часто знаходяться на стовбурах плодових дерев. З яєць через 7-9 днів відроджуються гусениці, які вгризаються в плоди. Стадія гусениці зазвичай триває близько 30 днів при температурі 25 ° С. У серпні дорослі гусениці покидають плоди і йдуть на заляльковування. В районах розвитку одного покоління вони плетуть в ґрунті зимовий кокон і в ньому зимують. В районах розвитку двох і більше поколінь - частина гусениць (близько 70 %) заляльковується в літньому коконі, після чого знову вилітають метелики. У цьому випадку цикл розвитку повторюється. 

Шкодочинність. Гусениці цього виду харчуються найрізноманітнішими дикими і культурними плодовими рослинами зерняткових і кісточкових порід сімейства розоцвітих (яблуня, груша, персик, абрикос, айва, слива, вишня, горобина, аронія, глід, кизил, шипшина, мигдаль) і жостерових (фініки). Гусениці вигризають ходи у всіх напрямках плода, заповнюючи його екскрементами. В одному плоді одночасно розвиваються кілька гусениць. Вважається, що плоди не мають ніякої цінності, навіть якщо ними харчувалися поодинокі особини. В районах поширення персикова плодожерка відноситься до небезпечних шкідників плодових культур. В необроблюваних садах пошкодженість плодів гусеницями шкідника сягає 80-90 %. 

Виявлення та ідентифікація. Під час проведення обстежень в середині літа на деревах оглядають стовбури – місце знаходження метеликів шкідника і плоди, де можна виявити яйця (для цього потрібні певні навички). Легше збирати опалі плоди, розкривати їх і витягувати гусениць, які потім фіксуються і визначаються. Для виявлення вогнищ персикової плодожерки і для сигналізації проведення захисних заходів саду від шкідника, використовують феромонні пастки. 

Способи поширення. Зустрічається в зимових кулястих коконах у залишках ґрунту при ввезенні саджанців. Гусениці можуть тривалий час виживати в плодах, які імпортуються. 

Карантинні заходи і заходи боротьби. При надходженні свіжих фруктів з країн і районів поширення персикової плодожерки – ретельний огляд плодів, пакувального матеріалу, тари. Фумігація плодів, саджанців і тари. Оранка ґрунту в міжряддях і перекопування пристовбурних зон для знищення зимуючих і залялькованих гусениць. Хімічна обробка садів в період масового відродження гусениць препаратами, дозволеними для застосування на тих чи інших культурах.