Оленка волохата або бронзівка волохата – шкідник, який був характерний більш для південних регіонів країни, але останні роки, враховуючи кліматичні зміни, суттєво зросла його чисельність і в нашій області. Високий рівень шкодочинності шкідника прогнозується і в цьому році. Особливо сильні пошкодження наносить в посушливі роки. За оцінками спеціалістів однією з причин зростання чисельності оленки є те, що всі стадії її розвитку пов’язані з ґрунтом. Інтенсивна агротехніка, оранка цілинних масивів призводить до поступового зменшення чисельності виду.

Але на сьогодні не всі інтенсивно обробляють землю в садах і в полі, ці фактори обумовлюють розширення харчової бази для жуків та сприяють збереженню запасу личинок.

Розвивається шкідник в одному поколінні. У роки масового розмноження завдає шкоди досить широкій групі трав’янистих рослин і дерев: кульбаба, тюльпан, нарцис, ірис, шипшина, троянда, каштан, калина, бузок, абрикос, персик, черешня, вишня, слива, груша, яблуня, полуниця, виноград (бутони, зав’язь, молоді листочки), смородина (молоді листя, квітки), ріпак, гірчиця, льон, баштанні культури, горох (листя, сходи), соя, люцерна, колоски жита, пшениці, ячменю, волоть проса, кукурудзи, соняшник та ін. В залежності від термінів цвітіння жуки мігрують з культури на культуру. Вони виїдають з квіток тичинки й маточку, обгризають пелюстки, частково можуть пошкоджувати і молоде листя.Імаго – жук 8,4-13,6 мм довжиною і 6-8 мм шириною. Забарвлення матово-чорне, надкрила в білих плямах. Все тіло комахи, особливо нижня його сторона, покрите густими жовтувато-сірими волосками.

Жуки зимують в ґрунті на глибині 15-40 см, виходять з місць зимівлі ранньою весною – переважно в першій половині квітня. Активний літ спостерігається в теплі та сонячні дні, початок масового льоту розпочинається зазвичай в період цвітіння кульбаби лікарської та продовжується до середини червня. Окремі жуки літають до кінця літа. В холодні дні, під час дощу і на ніч ховаються в ґрунт.

В червні спостерігається яйцекладка – жуки відкладають яйця в ґрунт під перегнивші рослинні рештки, часто в нори гризунів, на присадибних ділянках – в компостні ями, тощо. Кожна самка відкладає близько 15-20 яєць. Основна частина яєць концентруються на відстані 0–200 м від осередку їх поширення. Через деякий час з яєць відроджуються личинки, період розвитку яких триває близько 2 місяців. Личинка живиться виключно рослинними залишками не пошкоджуючи коріння.

Заляльковування відбувається в кінці серпня – до середини вересня. Через 14-20 днів з’являються молоді жуки, які й залишаються зимувати в ґрунті до наступного року. 

Заходи боротьби прості та доступні, використовують особливості поведінки оленки волохатої та її біологічні особливості. Молодий жук зимує у коконі в землі тому осіння обробка ґрунту дає можливість знищити імаго оленки. У ранкові та вечірні години жуки малоактивні, завмирають і не літають. Тому їх струшують з дерев та кущів, попередньо змочивши дерево водою, на розстелений поліетилен, а з низькорослих кущів їх можна зібрати в ручну. Найбільше їх під час цвітіння. При перекопуванні грядок бажано вибирати та знищувати личинок. Жуків оленки волохатої приваблює синій та фіолетовий кольори, що також можна використати для збирання шкідника. Під деревами встановлюють пастки – яскраво сині чи фіолетові ємкості з холодною водою або з водою, затравленою одним з інсектицидів. У яблуневих садах застосовують інсектицид безпечний для бджіл та джмелів та ефективний від ряду інших в цей період комах-шкідників саду (хрущів, гусениць листовійок, попелиць, кліщів, листоблішок).

Захисні обробки проводять інсектицидами згідно «Переліку пестицидів та агрохімікатів дозволених до використання в Україні», з дотриманням регламентів їх застосування. Суб’єкти господарювання повинні завчасно (не менш ніж за дві доби) сповіщати населення та власників суміжних сільськогосподарських угідь про місця, строки і методи застосування пестицидів. Під час проведення захисних заходів потрібно дотримуватися правил техніки безпеки та керуватися Державними санітарними правилами ДСП 8.8.1.2.001-98 «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві».

Юлія Шварц, головний спеціаліст відділу контролю за обігом засобів захисту рослин Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області