Нещодавно спостерігав як моя сусідка, маленька дівчинка, гуляючи у власному квітнику, знайшла червоненького жучка, тримала його в ручці, розмовляла, дихала на нього, цілувала, а потім він полетів… і пригадалось: всі ми в дитинстві спостерігали за цими красивими створіннями, називаючи їх сонечками.
Дійсно, серед надзвичайно великої кількості комах ця знайома всім: маленький дуже гарний жучок, довжиною 6-8 мм з червоними надкрилами, на яких чітко відокремлюються 7 чорних круглих плям, завдяки яким комаха і отримала свою назву Сонечко семикрапкове (її та ще сонечко двокрапкове називають божими корівками).
Ці комахи абсолютно безпечні та навіть корисні: добре літають та з дивовижною точністю знаходять колонії попелиць (які, відомо, шкодять багатьом рослинам) і з жадібністю їх поїдають. Тут же на листках або гілках самки відкладають дуже красиві кладки жовтих блискучих яєць, з яких відроджуються досить рухливі шестиногі личинки, котрі відразу ж починають нещадно знищувати попелиць, як і дорослі сонечка. Там де оселилися сонечка, попелиця може повністю зникнути. В сприятливі роки сонечка масово розмножуються і харчуються не тільки попелицями, але і іншими дрібними шкідниками. Зимують жуки в щілинах будівель, під опалим листям, в сухій траві тощо. В пошуках води і поживи сонечка можуть масово збиратися поблизу водойм, на камінні, повзають по дорогах, при цьому велика кількість їх гине. В такий час ці корисні комахи заслуговують, щоб їх зібрати в спеціальні скриньки з густої сітки і зберігати в підвалі, щоб весною випустити на рослини, пошкоджені попелицею.
Крім сонечок до групи корисних видів комах, що харчуються не рослинами, а поїдають шкідливі види або ж паразитують на них і таким чином стають в пригоді людині в регулюванні кількості шкідників сільськогосподарських, паркових, лісових, декоративних та інших рослин, відноситься комаха з промовистою назвою Золотоочка – ніжна, блакитно-зеленого забарвлення, з чотирма тендітними крильми, довгими вусиками і золотистими очима. Розмах крил 25-30 мм, тіло довжиною 12-15 мм. Відкладає зелені яйця на стебла і листки рослин, які пошкоджує попелиця. Через декілька днів відроджуються сірі шестиногі личинки, які досить швидко рухаються і своїми гострими щелепами хапають попелиць, нещадно висмоктують їх, залишаючи пусті шкірки. При небезпеці золотоочка виділяє стійкий неприємний запах, який відлякує ворогів.
Напрочуд гарна, художньо описана у відомій байці Бабка (рос. Стрекоза) – хижа комаха з величезними складними очицями, що займають більшу частину голови, надміцним гризучим ротовим апаратом і двома парами прозорих крил, які завжди розміщені перпендикулярно тілу. Літає дуже швидко, в польоті відловлюючи багато дрібних комах, особливо комарів, молей тощо. Личинки живуть у водоймах, харчуючись дрібними водними тваринами.
Звернімо увагу також на маленьке, всього 2,5 мм, перепончастокриле хиже створіння, що знищує шкідників загалом з родини біланів, відкладаючи яйця в тіло гусені. Це Їздець (паразитична оса), білі безногі личинки якого харчуються жиром і лімфою гусені. Закінчивши живлення, їздець заляльковується, прикріплюючи кокони до тіла гусені та до гілки, листка чи іншої частини дерева. Постраждала гусінь змушена нерухомо сидіти на коконах і повільно гинути.
Зовні подібний до оси Сирф перев’язаний (або поетично – Журчалка) двокрила чорна комаха з ясно-жовтими перев’язами на черевці, довжина тіла 11-12 мм. Самка легко знаходить колонії попелиць і відкладає яйця на пошкоджені ними листки. З яєць невдовзі з’являються жовтувато-зеленкуваті безногі личинки, дуже ненажерливі (кожна протягом свого короткого життя з’їдає до 2 тис. попелиць).
Дуже нагадує муху Ктир – хижий двокрилий ентомофаг, самець якого чорного забарвлення, а самка з жовтувато-бурим малюнком на грудях і черевці, сірими крилами з жовтою основою. Довжина тіла 18-22 мм. Ктир харчується шкідливими комахами, безжально проколюючи їх твердим хоботком і висмоктуючи лімфу, личинки ж харчуються ґрунтовими шкідниками.
