Іграшки відомі людству з глибокої давнини, вони були знайдені археологами під час розкопок залишків стародавніх цивілізацій. Тисячі років тому єгипетські діти грали в ляльки, у яких були перуки й рухливі кінцівки, вони були зроблені з кераміки та дерева.

   У багатьох країнах існують вимоги до безпечності іграшок, які накладають обмеження на продаж. Мета таких правил – запобігання нещасних випадків, пожеж, травм. Діти, особливо малі, часто беруть іграшку до рота, тому матеріали, з яких вона зроблена, повинні бути безпечними. Дітям не можна давати дрібні іграшки, якими вони можуть вдавитися. Діти часто ще не розуміють небезпеки, а батьки не завжди думають, що може статися, тому важливо, щоб на іграшках була відповідна інформація, яка б попереджала про небезпеку.
   В Україні вимоги до безпечності іграшок викладені у Технічному регламенті безпечності іграшок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 151 (далі – ТРБІ).
   Дія ТРБІ поширюється на продукцію, що розроблена або призначена для використання у грі дітьми віком до 14 років.
В Україні дія ТРБІ поширюється виключно на товари, які виробник розробив та призначив безпосередньо як іграшки. Не можна вимагати відповідності вимогам ТРБІ для брелків, прикрас, аксесуарів та інших товарів, якими діти можуть гратися, якщо на маркуванні такої продукції прямо вказано "Не є іграшкою". Дорослі мають брати це до уваги, здійснюючи покупку.
   Основною складністю у даному визначенні є поняття "для використання у грі" або "ігрова цінність". На практиці все має ігрову цінність для дитини, але це не робить кожен предмет таким, що потрапляє у визначення іграшки. Для того, щоб визначити, що є іграшкою для цілей ТРБІ, ігрова цінність виробу має бути спочатку представлена у задумі запланованого використання виробника. Заява виробника про заплановане використання є критерієм, який слід брати до уваги, оскільки вона відображається у самій назві товару.