Хворі з явними клінічними проявами захворювання (менінгіт, менінгококцемія) заразні лише у період перебування збудника менінгококу на слизовій носоглотки. Це спостерігається лише у 18 % хворих. Здорове бактеріоносійство менінгококу може тривати 2-6 тижнів, після чого організм людини самостійно звільняється від збудника без лікування.

   Таке явище частіше трапляється у осіб з хронічними захворюваннями носоглотки. Механізм передачі інфекції лише повітряно-крапельний при тісному контакті з хворим або бактеріоносієм менінгококу.    Виділенню збудника сприяють кашель, чхання, нежить. Менінгокок дуже нестійкий в навколишньому середовищі, швидко гине при висиханні, під дією дезінфікуючих розчинів, пряме сонячне світло вбиває збудник протягом 2-8 годин, у розсіяному світлі він зберігається 5-6 днів, під дією ультрафіолетового випромінювання гине майже миттєво. При кімнатній температурі та високій вологості (70-80 %) збудник зберігається до 3-5 днів. Для цього захворювання характерна сезонність, максимум захворювань припадає на лютий-квітень, коли найбільша скупченість людей у приміщеннях та створюються умови для тривалого зберігання збудника у повітрі. Хворіють на менінгококову інфекцію люди різного віку, найчастіше діти до 10 років. Можуть спостерігатись як спорадичні випадки, так і епідемічні спалахи, що частіше виникають у дитячих колективах закритого типу, гуртожитках, казармах.
   Інкубаційний період становить від 2 до 10 днів, у середньому він складає 3-4 дні. Клініка. Розрізняють локалізовані та генералізовані форми менінгококової інфекції. До локалізованих форм відноситься менінгококовий назофарингіт, до генералізованих – менінгококцемія (сепсис), менінгіт, менінгоенцефаліт.
   З клінічних форм найчастіше зустрічається менінгококовий назофарингіт. Початок гострий. Хворі скаржаться на головний біль, закладеність носа, нежить. Температура тіла може залишатися нормальною, але здебільшого підвищується до 38°С і вище. Гарячка триває лише 1-3 дні. Ніяких специфічних проявів менінгококовий назофарингіт не викликає. Хворі, як правило, почуваються задовільно і швидко одужують.
   Менінгококцемія розпочинається гостро з ознобу, гарячки, підвищення температури тіла до 39-41°С, у частини хворих передує назофарингіт. Спостерігається виражена інтоксикація - головний біль, ломота в м’язах та суглобах, блювота. Немовлята відмовляються від їжі та у них з’являється характерний крик. Вже через 12-48 годин від початку хвороби з’являється характерна кров’яниста висипка у вигляд зірочок, яка локалізується на тулубі, кінцівках, сідницях та обличчі. Елементи висипки мають неправильну форму, нерівні краї, дещо виступають над поверхнею шкіри, багряного кольору. Розміри висипки коливаються у межах - від ледве помітних до великих крововиливів у шкіру. Характерною є симетричність висипки.
   Важкі випадки менінгококцемії ускладнюються інфекційно-токсичним шоком, крововиливами у внутрішні органи, в тому числі у нирки, надниркові залози, у головний мозок, міокард та оболонки очей.
   Менінгококовий менінгіт також розпочинається раптово: підвищується температура тіла, з’являються дуже сильний головний біль та блювання без нудоти. Найхарактерніші зміни спостерігаються з боку нервової системи: світлобоязнь, реакція на шумові подразники, ригідність потиличних м’язів. У немовлят часто виявляють напруження і випинання тім’ячка голови. У деяких хворих з’являється кров’яниста висипка, помірні явища ринофарингіту, які швидко зникають. Далі виникають корчі, частіше відмічаються у дітей раннього віку. Типова поза хворого – він лежить на боці з відкинутою назад головою і приведеними до живота колінами. У тяжких випадках хворі втрачають свідомість. Причиною смерті при менінгококовому менінгіті найчастіше є набухання та набряк головного мозку. При цьому на фоні загальної інтоксикації і менінгіальних синдромів спостерігається втрата свідомості, різка задишка, багряно-синюшне обличчя, блювання, розлади дихання і серцево-судинної діяльності, корчі, збудження або депресія.
   Смерть настає від зупинки дихання. У багатьох випадках у хворих одночасно спостерігаються клінічні прояви гнійного менінгіту (головний біль, блювота, менінгеальні симптоми) та менінгококцемії (висока інтоксикація, геморагічний висип, розлади гемодинаміки).
Протиепідемічні заходи.

• В епідемічному осередку виявляються особи, які спілкувалися з хворим протягом останніх 10 днів. Організовується їх огляд лікарем інфекціоністом та ЛОР-лікарем, з метою виявлення хворих на назофарингіт.
• За контактними особами встановлюється медичне спостереження протягом 10 днів (вимірювання температури тіла, огляд слизової носоглотки та шкіряних покривів тіла).
• Контактні особи обов’язково одноразово бактеріологічно обстежуються на менінгокок, для цього натще або через 2 години після їжі відбирається мазок із носоглотки.
• У приміщеннях, де перебуває хворий проводиться протяжне провітрювання, кварцове опромінювання та ретельне вологе прибирання з використанням дезінфікуючих засобів, а також знезараження столового посуду. Обмежують участь контактних осіб у масових заходах. Заключну дезінфекцію в осередках не проводять.

До заходів профілактики менінгококової інфекції можна віднести:

• Своєчасне звернення за медичною допомогою хворих з явищами гострої респіраторної вірусної інфекції з метою раннього виявлення та встановлення діагнозу менінгококова інфекція, а також надання кваліфікованої медичної допомоги.
• Зменшення перебування у погано провітрюваних приміщеннях з великим скупченням людей, особливо, де є хворі з явищами ГРВІ.
• Здоровий спосіб життя, особливо у зимово-весняний період перебувати на свіжому повітрі не менше 2-3 годин та вживати у достатній кількості калорійну та вітамінізовану їжу.
• Користування індивідуальним посудом, серед молоді обмежити тісне спілкування.