З початком зими традиційно в бесідах фітосанітарних спеціалістів з фермерами актуальності набирає тема пошкоджень багаторічних плодових насаджень зайцеподібними гризунами, адже їх пошкодження можуть призвести навіть до повної загибелі посадки.

   Так, заєць-русак є одним з найнебезпечніших шкідників візитівки південних районів Хмельниччини – плодових садів, особливу шкоду яким завдає в зимовий період.
   Це найкрупніший гризун Поділля: довжина тіла русака досить мінлива і коливається від 50 до 72 см. Вага теж не є постійною: від 2,5 до 7 кг, а середня дорівнює близько 4 кг. Заєць належить до найбільш чисельних хутрових звірів України, по праву займаючи перше місце серед інших мисливсько-промислових хутрових тварин. Влітку колір хутра зайця-русака сірувато-глинястий з червоним забарвленням, взимку він стає сірим, з боків навіть білуватим. Русаки ніколи не бувають білими, на відміну від зайця білого. У русака короткий хвіст та довгі вуха, задні кінцівки у нього майже вдвічі довші за передні, бігти на гору та згори йому з цієї причини важко. По рівнині заєць швидко бігає і може розвинути швидкість до 60 км/год. У зайця гарний зір, добре розвинутий слух. Заєць-русак – мешканець відкритих просторів, він віддає перевагу широким ланам, прирічковим долинам, переліскам, лісосмугам, невеликим острівним ліскам, балкам, ярам. Взимку тяжіє до зелених зон міст, окраїн селищ, дачних ділянок. Живе в балках, на полянах, узліссях. Ховається в чагарниках, заростях бур’янів, густій траві, посівах зернових, лісосмугах. Русак – справжній вегетаріанець: влітку живиться різними трав’яними рослинами, а взимку його корм складається із сухих рослин та їхнього насіння. Науковцями налічено понад 100 рослин, які тварина вживає дуже охоче на території нашої області.
   Як правило, цей шкідник харчується переважно соковитими травами, овочевими і технічними культурами, сходами озимини. Улюблена їжа зайців – капуста, озимий ріпак, морква.     З плодових найбільше пошкоджують яблуню, менше грушу і кісточкові. Особливо велику збитошну дію наносять молодим садам і розсадникам, пошкоджують гілки, бруньки, кору на молодих стовбурах плодових дерев, чим завдають непоправної шкоди садівникам, адже вони можуть повністю знищити молоде дерево, обгризаючи кору на штамбах. При виявленні пошкодження кори дерева слід акуратно підрівняти краї ураженого місця садовим ножем і замастити тонким шаром садового вару. При невеликих пошкодженнях і своєчасній обробці кора добре заростає. Великі ж кільцеві пошкодження на штамбі призводять до загибелі дерева через порушення сокоруху. В цьому випадку можна спробувати врятувати дерево за допомогою щеплень містком, з’єднуючи пошкоджені ділянки живцями навколо штамба.
   Як же захистити свій сад від зайців? Це основне питання, що турбує садівників. Випробувано десятки способів відлякування зайців, проте найнадійніший спосіб – паркан. Якщо він у вас висотою не менше 1,5 м, то таку перешкоду зайці можуть перестрибнути лише з переляку, а не в пошуках корму. Не допускайте утворення навколо ділянки високих кучугур, завдяки яким зайці легко подолають огорожу. Щоб захистити стовбури і нижні гілки дерев від зайців, обв’яжіть їх восени, до випадання снігу, руберойдом, сіткою, склотканиною тощо. Пам’ятайте, що будь-яку обв’язку треба зняти навесні відразу після появи проталин, щоб кора дерев не пріла. Лігво зайці влаштовують у вигляді неглибокої ямки, вистеленої травою. За рік зайчиха дає 2-3 приплоди по 2-6 а інколи до 7-8 зайченят в кожному. Малеча народжується добре розвиненою, вкритою густим сірим хутром, протягом тижня харчується материнським молоком, після чого самки втікають на пошуки харчів, зрідка навідуючись до потомства. Народжуються зайченята зрячі, покриті теплим, м’яким пухом, спроможні бігати. Перші 5-6 днів зайчиха-мати знаходиться поблизу, наглядає за ними і навіть захищає їх у випадку небезпеки. Не відмовляються погодувати малюка і деякі чужі зайчихи. На 7-8 день зайченята починають споживати зелений корм і переходять до самостійного життя. Ті, що народились у березні-квітні, на початку сезону полювання, на перший погляд, не відрізняються від старих зайців. За даними кільцювання, зайці можуть доживати до 10-12 років.
   Основним небезпечним і серйозним природним ворогом для зайця-русака є вовк. На коротких дистанціях вовк швидко і доволі легко здобуває зайця. Лисиця також не проти поласувати зайчатиною, але це відбувається переважно у весняно-літній період, коли з’являються зайченята. А от роль бродячих собак дуже негативно впливає на чисельність русака. До ворогів зайця-русака можна віднести ще деяких хижих птахів. При певних умовах, молодняк русака знищують сови, ворони, круки, яструби. Щодо ворон та круків, то їх жертвами в більшості випадків бувають хворі та підранені зайці.

С. Пептюк – головний спеціаліст відділу прогнозування, фітосанітарної діагностики і аналізу ризиків