Мишоподібні гризуни щорічно залишаються небезпечними шкідниками. Вони заселяють великі площі сільськогосподарських угідь і створюють загрозу пошкодження посівів зернових культур, ріпаків, багаторічних трав, просапних, овочевих культур і плодових насаджень.

До гризунів відносять численну групу хребетних тварин. Представники їх належать до різних родин: мишей, хом’якоподібних (полівки), білячих (ховрахи) тощо. Гризуни живляться рослинною їжею, швидко розмножуються багато разів на рік, мають велику чисельність малят в одному приплоді. Вони є переносниками небезпечних для людей та свійських тварин хвороб.

Мишовидні гризуни дуже ненажерливі. Це зумовлено потребою у підтримці температури тіла, яка не є постійна і коливається в межах 30-40 градусів. Тому, наприклад, звичайна полівка за добу поїдає соковитого корму 10-35 % від своєї маси, тоді як корова з’їдає лучної трави менше 5 % від маси свого тіла. Найціннішими кормовими рослинами для мишей є озима пшениця і багаторічні бобові трави.

Захист посівів від гризунів проводять восени за наявності 3-5 колоній на 1 га. Винищувальні заходи включають в себе три основні методи: хімічний (заснований на застосуванні отруєних принад і газоподібних речовин), фізичний (використання механічних знарядь лову і знищення), біологічний. Особливу увагу слід приділити посівам озимої пшениці, та ріпаку не допускаючи заселення їх полівками з осені. Для цього перед сівбою озимини знищують гризунів на попереднику і на прилеглих угіддях. У зниженні чисельності гризунів важливу роль відіграють запобіжні заходи: збирання врожаю без втрат, вчасна і якісна зяблева оранка. Крім того, восени відбувається масова міграція гризунів у склади готової продукції. Міграція гризунів на посіви озимих продовжується. Існує висока ймовірність того, що в подальшому щільність мишоподібних гризунів зростатиме. Тому необхідне систематичне обстеження, визначення видового складу мишоподібних для проведення ефективного та вчасного захисту полів, що забезпечать збереження посівів та урожаю озимих культур.

Видовий склад шкідників

Серед мишоподібних гризунів переважають полівки (скрізь звичайна, у південному Степу – гуртова) та миші – лісова, хатня, польова та курганчикова. Звичайні місця резервацій мишоподібних – це багаторічні трави, лісосмуги, скирти.

Сірі полівки найплодючіші, що зумовлено раннім статевим дозріванням. Протягом року вони здатні давати до 10 приплодів (від 5 до 10 мишенят). Підраховано, що п’ять пар полівок в абсолютно оптимальних умовах можуть за рік дати до 6 млрд звірків. При живій масі дорослої полівки 30 г маса батьків на початку року становитиме 300, а їх приплоду в кінці року – 130 т. За добу вони можуть повністю з’їсти урожай пшениці у фазі колосіння на площі 30 тис. га. Такий високий ступінь розмноження генетично зумовлений боротьбою за виживання. Полівки не запасають кормів, як це роблять щури та миші, у них не відкладаються жирові запаси, як у хом’яків. Уся їхня енергія спрямована на відтворення собі подібних. В їх живленні перше місце займає зелений корм, вони підривають зерно, виїдають сходи. Також пошкоджують буряки, картоплю, моркву, посіви конюшини, перегризають стовбури молодих дерев. У несприятливих умовах при голодуванні серед полівок спостерігається канібалізм, який природно виправданий боротьбою за виживання та збереження виду.

Хатня миша поширена в усіх природних зонах, заселяє зерносховища, продовольчі склади, різні господарські та жилі приміщення, а також поля, городи, лісосмуги тощо. 

Курганчикова миша здатна восени збирати великі запаси корму на зиму і споруджувати над ними земляні курганці. Останні спостерігаються переважно на стерні недбало зібраних або дуже забур’янених полів, це купка до 5–10 кг колосків, мишію, суцвіть кормових трав, пізніх бур’янів тощо, що ростуть навколо нори, акуратно зібраних горбиком і прикритих шаром землі. В дощову погоду запаси в курганці проростають, і зелені горбики видно здалеку. Під час зяблевої оранки курганці руйнуються. У їжі курганчикової миші переважає насінний корм. Щороку вона дає до 7 виплодів.

Мишоподібні гризуни надзвичайно плодючі. Навесні розмноження розпочинається за середньодобової температури повітря 5 °C. За середньодекадної температури повітря вище 22 °C та нижче 5 °C розмноження припиняється. Проте за наявності достатньої кількості корму та відсутності відлиг полівки в полях розмножуються і взимку під снігом.

Способи боротьби з гризунами

У зниженні чисельності мишоподібних гризунів, зокрема сірих полівок, важливу роль відіграє система запобіжних заходів. Серед них найважливішими є агротехнічні: збирання без втрат врожаю, вчасна і якісна зяблева оранка, які позбавляють гризунів корму та надійного сховища.

Ефективним у боротьбі з гризунами є застосування родентицидів. Восени захист посівів озимини, багаторічних трав від мишоподібних гризунів проводять за наявності 3  жилих колоній/гектар.

Бактороденцид (зерно, заражене бактеріями мишачого тифу) застосовують у дозі 2 г в нору. Препарат ефективний проти всіх видів полівок, хатньої та лісової мишей. А от польовій миші бактерії мишачого тифу, що містяться на лушпинні зараженого зерна, не страшні, бо вона не їсть зернину, а вигризає її середину.

Шторм, 0,005 %, воскові брикети – препарат на основі зерна з діючою речовиною флокумафен, що належить до групи антикоагулянтів крові. Застосовують у нормі 0,7–1,5 кг/га. Смерть гризунів від великої кровотечі настає через 3–10 днів. Шторм дозволений для роздрібного продажу проти хатньої миші та пацюків.

Аміачну воду проти полівок застосовують у дозі 150–200 г в нору, а потім землю добре притоптують.

Систематичне обстеження, вчасний захист полів від мишоподібних гризунів забезпечать збереження посівів та урожаю озимих культур. Цьому сприяє належний рівень застосованих агротехнічних та хімічних засобів.

                                                       Жилі колонії мишей