Один із небезпечних карантинних бур’янів – ценхрус довгоголовий (латиною Cenchrus longispinus Fernald) – представник родини Poaceae (Graminea), Genus Bromus. Походить із тропічної Америки. Росте на усіх ґрунтах, але перевагу надає піщаним. Бур’ян засухостійкий, засмічує всі польові культури, сади, узбіччя доріг, некультивовані землі.

   Він володіє високими адаптаційними можливостями та потенційно небезпечний. Шкодочинність обумовлена зниженням врожайності; негативним впливом на здоров'я людей і тварин; засміченням шерсті овець.

   Це однорічна рослина. Стебла товсті, плоскі, прямі і розгалужені. Рослина висотою 20-60 см. Суцвіття – колосоподібна волоть, що складається з 8-15 колосків буруватого або жовтувато-зеленого кольору, вкритих гострими шипами. Колоски вузькі, оточені колючою обгорткою із щетинок, що зростаються біля основи. Плід – зернівка. Зернівка має чорно-бурий або зелено-жовтий колір, схожа на насінини суданської трави, але менша за розміром, вкрита колосковою лускою й оточена гострими шипами, завдяки яким прикріплюється до вовни тварин та одягу людей. Одна рослина утворює близько 2000 насінин, які зберігають свою життєздатність до 5 років. Насіння добре проростає в ґрунті із глибини 5-15 см. Максимальна глибина, із якої зафіксовано проростання бур’яну – 25 см. Стебла бур’яну, присипані вологим ґрунтом, утворюють додаткові корінці із нижніх вузлів. Після скошування рослин, ценхрус із вузла кущіння й пазушних бруньок відростає нові пагони.
   Фаза виходу в трубку настає в середині липня, колосіння – наприкінці липня – на початку серпня, дозрівання – у середині серпня. У зв’язку зі змінами кліматичних умов нашої країни, цей карантинний бур’ян може поширитись та акліматизуватись у будь-якому регіоні, зокрема й у північно-західних областях. Тому так важливо регулярно проводити обстеження земель, особливу увагу приділяючи узбіччям та схилам автодоріг і залізниць, територіям хлібоприймальних і хлібопереробних підприємств, пунктам ввезення, приймання, зберігання та використання засміченого насіннєвого матеріалу, а також прилеглим до них територіям (у радіусі 3 км).
   Шкідливість бур’яну в посівах різних сільськогосподарських культур проявляється по-різному і залежить від певних чинників: виду культури (її конкурентоздатності), часу появи сходів культурних рослин і бур’яну, ступеня засміченості орного шару насінням ценхрусу. Колючі колоски ценхрусу мають алелопатичні властивості – в насіннєвій обгортці містяться речовини, що гальмують проростання насіння інших рослин. Зокрема, експериментально доведено їхній негативний вплив на проростання кукурудзи.
   До фази виходу в трубку рослини ценхрусу мають м’які листки, його добре поїдає більшість видів домашніх тварин. Однак пізніше, коли утворяться колючки, бур’ян стає для них небезпечним.
   Під час проведення обстежень варто мати на увазі, що за зовнішнім виглядом рослини ценхрусу у початкові фази зростання схожі на мишій зелений (Setaria viridis L.) і плоскуху звичайну (Echinochloa crusgalli L.).
Фітосанітарні заходи. Забороняється завезення в Україну насіння сільськогосподарських культур засмічених насінням бур’яну. Об’єкти регулювання (вантажі, матеріали, транспортні засоби) підлягають обов'язковому контролю. Умови використання засміченої продовольчої, фуражної й технічної продукції визначаються в кожному випадку окремо.
   Засмічені землі варто відвести під чорний пар і провести на них не менше 3-4 культивацій впродовж вегетації. При виявленні невеликого ізольованого вогнища ценхрусу проводять механічне видалення рослин вручну, з наступним спалюванням або застосуванням гербіцидів. Якщо бур’ян виявлено на значній площі у посівах культур, то, крім загальних карантинних, проводять комплекс агротехнічних і хімічних заходів, які передбачають правильне чергування культур у сівозміні, своєчасний і ретельний обробіток ґрунту, оптимальні строки і якість сівби, своєчасний догляд за посівами. Озимі злакові культури за оптимальної густоти стояння і багаторічні трави пригнічують сходи ценхрусу, сприяють очищенню ґрунту від його насіння, особливо у разі повторних посівів. Посіви просапних культур (кукурудза, сорго, соняшник, овочеві культури та ін.) є основними потенційними джерелами повторного засмічення полів ценхрусом і тому потребують особливо ретельного й своєчасного догляду.

Тетяна Данилюк - головний спеціаліст відділу карантину рослин