Однією з найтиповіших проблем аграріїв, безперечно, є поширення шкідників на посівах. Найпоширенішим та найшкідливішим є західний кукурудзяний жук. Небезпека цього шкідника велика, тому його віднесли до карантинних об'єктів.

   Походить він з Північної Америки. В Європі вперше виявлений в 1992р. на території Сербії. За останні 27 років він розповсюдився по території Болгарії, Угорщини, Хорватії, Боснії та Герцеговини, Румунії, Словаччини, Чехії, Австрії, Італії, Швейцарії, Франції, Бельгії, Великобританії, Нідерландів, Словенії, Польщі, Німеччини, Білорусі, Греції.    Проникнув західний кукурудзяний жук (ЗКЖ) і в Україну. У Закарпатській області шкідника вперше виявлено у 2001 році, 2005-му – на Львівщині, 2007-му – на Івано-Франківщині, в 2008 році – на Тернопільщині. На території нашої області вперше виявлений на посівах кукурудзи ПП «АВС-Агро» с. Кугаївці Чемеровецького району у 2011році. Він вже став масовим на Західній Україні. Щороку ареал поширення жука суттєво збільшується. Спостерігається поступове поширення шкідника в центральні регіони країни. Зокрема, станом на 1 січня 2019 року жук був поширений на площі 93,6 тис. га.
   Здатність жуків до далеких активних перельотів (у середньому до 80 км/рік) практично унеможливлює зупинення його поширення.
   Західний кукурудзяний жук, (лат. Diabrotica virgifera virgifera Le Conte) відноситься до родини листоїдів ( Chrisomelidae) і являється представником роду Diabrotica. Дорослі жуки мають овальне тіло довжиною 4,2 - 6,8 мм, жовтувато-бурі з більш темними вусиками і жовтими смужками на надкрилах. Самці дрібніші від самок і мають більш темне забарвлення. Надкрила жовтувато-бурі із зеленкуватим відтінком, у самок – з трьома чорними смугами, які іноді мають вигляд пунктирних крапок. У самців смужки зливаються в одну, особливо в задній частині надкрил. Західний кукурудзяний жук на території України має одну генерацію протягом року. Оптимальна температура для яйцекладки 18ºС.      Самки відкладають яйця в поверхневий шар ґрунту переважно на глибину від 5 до 15 см. При яйцекладці самки віддають перевагу чорноземам або ґрунтам з підвищеним вмістом глини, найменше їх приваблюють піщані ґрунти. Дощова погода стимулює процес відкладання яєць, яйця витримують затоплення до 10 днів. У сухий ґрунт самка яєць не відкладає. Личинки брудно-білого кольору, зморшкуваті з коричневою головною капсулою, дорослі - до 10-13 мм довжиною. Відродження їх припадає на другу половину травня – до середини червня. Температурний поріг розвитку становить 12,7°С. Вони здатні у пошуках корму долати відстань до 50 см. Основна кількість личинок зосереджується біля коренів рослини на відстані до 10 см.
   Живляться молоді личинки кореневими волосками та тканинами коренів рослин. Личинки старших віків проникають у корінь, виїдаючи серцевинну тканину, що містить судинні пучки. Дорослі личинки можуть робити отвори у товстому корені і проникати через них у стебло. При пошкодженні шкідником, кукурудза може уражуватись збудниками кореневих гнилей. Рослини пошкоджені личинками жовтіють, відстають у рості, в’януть, а молоді при сильному ураженні гинуть. Ослаблені рослини кукурудзи в яких коренева система зруйнована на 50%, під час сильних вітрів та дощів вилягають. Стебла пошкоджених рослин набувають форми так званої «гусячої шиї». Закінчивши живлення, заляльковуються в земляних колисочках в основній масі зосереджуючись в при поверхневому шарі ґрунту. Лялечки блідо-жовтого або білого кольору, завдовжки 4,5-5,5 мм, без покриву. Розвиток при оптимальних умовах триває лише два-три дні. Вони не витримують тривалого затоплення. Під час рясних дощів та інтенсивного зрошення у період заляльковування кількісний вихід дорослих особин може знижуватись до 50%.

   Імаго виходить з ґрунту в кінці липня – на початку серпня, їхня поява збігається з періодом цвітіння кукурудзи. Жуки, мігруючи у пошуках корму, долають значні відстані – швидкість їх активного польоту сягає 10-20 км за годину. Дорослі особини надають перевагу кукурудзяним полям, які приваблюють їх кольором та запахом. Пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани. При живленні на генеративних органах зменшується кількість зерен в качані, у результаті чого знижується врожайність. Дорослі жуки найактивніші в сутінках і на світанку.
   Розповсюдження яєць та личинок цього шкідника можливе з транспортом, залишками зараженого ґрунту, що прилипає до насіння та знаряддями праці. В пошуках корму дорослі особини перелітають на незаражені поля кукурудзи та інших культур. Поширенням жука може слугувати завезення шкідників з вантажами та транспортними засобами, які прибувають з країн, де розповсюджений шкідник, та природним його розселенням з вогнищ по всій території України.
   З метою локалізації та ліквідації західного кукурудзяного жука здійснюють організаційні, фітосанітарні, агротехнічні, біологічні та хімічні заходи.
   Організаційні заходи полягають у тому, що на територію, де виявлено шкідника, накладають карантин. При цьому встановлюють межі та розмір виявленого вогнища, регламентують перевезення вантажів з карантинної зони, інформують адміністрацію та населення району, де виявлено жука.
Фітосанітарні заходи: проведення ретельного огляду та фітосанітарної експертизи насіннєвого матеріалу і товарних партій кукурудзи, що ввозиться з-за кордону; щорічне обстеження посівів кукурудзи маршрутно-візуальним методом з використанням феромонних пасток (1 пастка на 5 га).
   Агротехнічні заходи: дотримання сівозміни, що включає зернові, багаторічні трави, конюшину, люцерну, просапні культури; глибока зяблева оранка – знищується основна частина зимуючого запасу шкідника шляхом вимерзання яєць; висівати кукурудзу на одному і тому ж полі можна лише через 3 роки, не допускаючи монокультури кукурудзи; використання для посіву сортів та стійких гібридів кукурудзи, що мають густу розвинену кореневу систему.
   Біологічний метод: випуск трихограми на початку і в період масової яйцекладки шкідника.
   Хімічні заходи: обробка посівів інсектицидами відповідно до Переліку пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні проти західного кукурудзяного жука можна використовувати такі препарати: Кайзо, ВГ(0,3 кг/га); Карате Зеон 050 СS, СК (0,3 л/га); Фостран (1,5 л/га), Фараон (1,5 л/га), Резонанс (2,5 л/га) та Оперкот Акро (0,2 л/га). Дані препарати необхідно застосовувати у вранішні та вечірні години, коли шкідник найбільш активний і інтенсивно живиться; Регент 20 G, г. – внесення з подальшим загортанням у ґрунт перед посівом в розрахунку 10 кг/га. При роботі з пестицидами слід суворо дотримуватись регламентів застосування, вимог санітарної безпеки, охорони праці та навколишнього середовища.

Тетяна Данилюк - головний спеціаліст відділу карантину рослин