Останнім часом у світі спостерігається тенденція до вирощування сільськогосподарських культур за методами екологічного землеробства, адже інтенсивне застосування пестицидів та агрохімікатів приведе до їх накопичування у сільськогосподарській продукції, забруднення довкілля, появи стійких штамів, популяцій патогенів і шкідників, частота виникнення яких випереджає створення хімічних препаратів, а також до деградації гумусу – основи родючості ґрунту.
В Україні також є всі передумови для ефективного розвитку органічного виробництва. Насамперед, це значні площі з високою природною родючістю ґрунтів, відносно невисокий рівень застосування засобів захисту рослин та досить високий попит на органічну продукцію як на внутрішньому ринку, так і за кордоном. В органічному землеробстві важлива роль належить біологічному захисту рослин. Так, правильне застосування природних компонентів дозволяє значно скоротити, а в деяких випадках повністю відмовитися від застосування пестицидів.
Альтернативою застосуванню мінеральних добрив та пестицидів є впровадження в технологію вирощування зернобобових культур, а саме сої, яка сприяє нагромадженню азоту, поліпшенню структури й родючості грунту.
До «Переліку пестицидів і агрохімікатів…» для застосування на посівах сої у 2018 році всього було внесено 66 біологічних препаратів. Найбільшу частку серед них становлять такі:
біопрепарати для засвоювання, зв’язування та фіксації атмосферного азоту – 40;
для підвищення врожайності зареєстровано 33 біопрепарати;
для нормалізації мікрофлори та пришвидшення розкладання поживних решток, поліпшення розпушуваності, вологомісткості та повітряної проникності ґрунту, збільшення кількості корисної ґрунтової мікрофлори та зменшення шкідливих організмів – 7 комплексних біопрепаратів;
для захисту сої від шкідників додано 2 біопрепарати та 2 від хвороб.
Важливим елементом у технології вирощування сої є захист від бактеріальних і грибкових збудників хвороб та шкідників, які за сприятливих умов можуть спричинити втрати врожаю до 35%, знизити якісні та посівні показники насіння.
На сьогоднішній день сою уражує близько 120 збудників хвороб грибкової, бактеріальної та вірусної етіології. Найпоширенішими грибковими хворобами є кореневі, біла й сіра гнилі, аскохітоз, антракноз, у посушливі роки альтернаріоз і фузаріозне в’янення. Особливою шкідливістю відзначаються бактеріальні хвороби, які в останні роки набули значного поширення: сім’ядольний бактеріоз, кутаста бактеріальна плямистість, бактеріальне в’янення. Із вірусних – звичайна, зморшкувата й жовта мозаїки.
Біологічний препарат Фітолавін, р. к. (фітобактеріоміцин, 32 г/л, норма витрати – 1,5–3,0 л/т), а також препарати на основі живих біоагентів: неспорових бактерій роду Pseudomonas, спорових бактерій роду Bacillus, грибів – антагоністів роду Trichoderma за обробку насіння сої захищають рослини на початкових фазах розвитку від фузаріозів, бактеріозів, а також стимулюють утворення бульбочок, зміцнюють імунітет і підвищують ріст і розвиток кореневої системи рослин. Ці мікроорганізми можна застосовувати в сумішах з інокулянтами.
Упродовж вегетації для обмеження розвитку грибкових і бактеріальних хвороб сої застосовують біологічний препарат Фітоцид-Р із нормою витрати 0,5-1,5 л/га. Варто зазначити, що обробки біофунгіцидами слід проводити не менше як двічі впродовж вегетації. Першу – у фазу 2–3 трійчастих листки, другу – на початку бутонізації та цвітіння, а наступні (залежно від поширення та розвитку хвороб на посівах) через 12–14 днів.
Для обмеження шкідливості павутинних кліщів застосовують біопрепарат Мітігейт, в. р. (рослинний алкалоїд, 200 г/л) за норми витрати 0,25–0,3 л/га. Високу ефективність проти кліщів забезпечують обприскування рослин упродовж вегетації біопрепаратами на основі аверсиктинів (Актофіт, к. е; Актоверм, к. е). Для одержання стабільного ефекту цих препаратів обробки доцільно проводити за температури повітря вищої ніж +20 С.
Проти лускокрилих шкідників — акацієвої вогнівки, лучного метелика, совок застосовують комплекс біологічних засобів: обприскування посівів біологічним препаратом на основі Bacillus thuringiensis var. kurstaki та випуск яйцеїда – ентомофагу трихограми проти двох поколінь фітофагу. Для контролю чисельності бавовникової совки зареєстровано вірусний препарат Хеліковекс, к. с. (Helicoverpa armigera nucleopolyhedrovirus (HearNPV) ізолят BV-0003 вірус ядерного поліедрозу бавовникової совки, титр — 7,5 1012 поліедрів/л), за норми витрати 0,05-0,2л/га на 200-500л робочої рідини.
Так, застосування інокулянтів дозволило практично повністю виключити використання мінеральних азотних добрив у технологіях вирощування сої. Ефективність яких виражається в їх здатності фіксувати азот і стимулювати ріст та розвиток рослин, а також підвищувати стійкість до посухи, низьких і високих температур та інших стресів. При застосуванні цих препаратів значно підвищує їх біологічну дію додавання до робочої рідини речовин, що поліпшують здатність до прилипання: меляси, ОП-7, полівінілацетату (0,05%), біоприлипача Липосам, що є продуктом життєдіяльності мікроорганізмів – універсальним препаратом комплексної дії на основі біополімерів. Завдяки цим речовинам довше утримується робочий розчин біопрепаратів на поверхні оброблених рослин і зберігається їх патогенність. Звичайно патогенність біопрепаратів зберігається близько 10 днів після обробки, а з додаванням прилипачів – до 20 днів.
Правила інокуляції
Для забезпечення ефективності в застосуванні інокулянтів потрібно обов’язково дотримуватись інструкції, що додається до препарату, оскільки недотримання умов застосування мікробних препаратів значно знижує їхню ефективність або навіть негативно впливає на розвиток рослини. При бактеризації слід дотримуватися оптимального співвідношення обсягів робочої суспензії препарату та насіння, бо за надмірної зволоженості може порушитись норма його висіву. Дотримання цих вимог збереже від ушкодження оболонки насіння сої, яке має тонку й ніжну оболонку, що швидко набрякає. Для якісного перемішування посівного матеріалу з інокуляційною суспензією у господарствах застосовують стрічкові транспортери, шнекові механізми, бетонозмішувачі або машини для протруєння насіння – ПС-10А й ін.
Для збереження життєздатності бактерій, нанесених на оброблене насіння сої, його слід захистити від впливу прямого сонячного проміння та зберігати за оптимальних температур +5…+25 С. На ефективність бульбочкових бактерій у ґрунті впливає низка чинників: вологість ґрунту, температура, аерація, рН, рухомі форми азоту, фосфору, калію та мікроелементи.
Оцінювання результатів азотфіксації бульбочками розпочинають із третього тижня після появи сходів, і воно триває упродовж вегетації рослин. На початку вегетації бульбочки мають білий колір, що свідчить про заселення кореня бактеріями, але вони ще не зрілі, й азотфіксація ще не розпочалася. Розрізавши бульбочку, можна оцінити її стан. Наявність на розрізі бульбочки рожевого чи червоного кольору свідчить про активну азотфіксацію. Якщо бульбочки зеленого, коричневого або чорного кольору – це означає, що бактерії неактивні або паразитарні.
Обробка насіння сої бактеріями поліфункціональної дії зменшує поширення хвороб у посівах культури від 35 до 60 %, які також значно менше уражуються кореневими гнилями, фузаріозним і вертицильозним в’яненням й іншими хворобами.
Для підвищення продуктивності, зміцнення імунітету рослин сої впродовж вегетації слід проводити позакореневі підживлення (1–3 рази), застосовуючи одне з дозволених і рекомендованих добрив.
Мікробні препарати на основі цих штамів характеризуються поліфункціональним впливом на рослини. За їхнього застосування підвищується схожість рослин, пришвидшується ріст і розвиток, збільшується кількість кореневих бульбочок й інтенсивність симбіотичної азотфіксації, зростає вміст хлорофілів у листку, значно підвищується продуктивність культур.
Багаторічна практика дослідників й аграріїв засвідчує, що мікробіопрепарати за комплексного (обробка насіння та декілька обприскувань упродовж вегетації) їх застосування на сої сприяють підвищенню врожаю зерна сої до 20%, збільшенню вмісту білка в зерні на 1,0–1,5%. На полях із високою щільністю бульбочкових бактерій сої приріст урожаю від застосування біопрепаратів коливається в межах 5–15%, тоді як на полях із незначною кількістю їх у ґрунті цей показник становить 25–30%. Економічний ефект досягається завдяки значному приросту врожайності, що разом із порівняно невисоким рівнем додаткових витрат на застосування біопрепаратів сприяє істотному зниженню собівартості продукції та підвищенню прибутковості агровиробництва у вирощуванні сої.
Біопрепарати не шкідливі для людей, тварин, риби, не накопичуються в рослинах, не забруднюють навколишнє середовище. Проте, застосовуючи їх, потрібно дотримуватися загально заведених заходів безпеки. По вегетації сої біологічні препарати застосовують методом обприскування рослин у ранкові й вечірні години за рекомендованих норм витрати.
Данилюк Тетяна - головний спеціаліст відділу карантину рослин