Капровий жук (Trogoderma granarium Everts.) – небезпечний шкідливий організм запасів зерна. Це багатоїдний шкідник, який має високий ступінь пристосованості. Він пошкоджує понад 100 видів культур. Завдає шкоду зерну пшениці, ячменю, вівса, жита, рису, кукурудзи, зернопродуктам, арахісу, ячмінному солоду, бобовим та продуктам їх переробки, комбікормам тощо. Може пошкоджувати різноманітні пакувальні матеріали.

   Капровий жук дуже сильно відрізняється в залежності від складу їжі, умов існування. Шкідник не літає, живе не більше 15 днів, але добре пересувається в межах складського приміщення. За місяць потомство 10 пар може зменшити масу зерна, що зберігається на 9–15 %, знизити якість пшениці на 12–24 %. Найшкідливішою є личинка капового жука. Вона перетворює продукти в порошкоподібну масу, яка складається із їх залишків та екскрементів, непридатну для використання в їжу та на корм худобі через отруйність. Олія, яку виробляють із пошкодженого зерна, має підвищену кислотність і неприємний смак. Скупчення великої кількості шкідника в арахісі, насінні льону та бавовни викликає їх самозігрівання. Різко знижується схожість насіння зернових культур, оскільки личинки, в першу чергу, вигризають зародки. Велика кількість личинкових шкірок у забрудненій продукції викликає приступи астматичного кашлю у людей, які знаходяться у сховищі чи складі без індивідуальних засобів захисту органів дихання.
    Цей шкідник особливо небезпечний в країнах з сухим і жарким кліматом, так як живиться зерном, що має вологість 6 %, в той час як жоден з шкідників запасів таким зерном живитись не може. Успішно розмножується за температури 36-40 ºС, капровий жук не має конкурентів з боку інших складських шкідників і за короткий період дає масове розмноження (декілька тисяч екземплярів на 1 кг). Присутність в рослинній продукції личинкових шкірок – найперше свідчення заселення її личинками. Також на наявність капрового жука вказує пошкоджене зерно (подріблене в результаті живлення личинок), екскременти.
   Шкідник завозиться і розповсюджується частіше з ячмінним солодом, зерном пшениці, ячменю, рису, кукурудзи, арахісом і продуктами їх переробки. Нерідко джерелом поширення шкідника є заселені тара і транспортні засоби – залізничні вагони, контейнери, морські судна (особливо зернові танкери). Шкідника виявляли в посилках і бандеролях з насінням різноманітних культур, які надходили на адресу науково-дослідних установ і приватних осіб.
   В Україні капрового жука немає, але, незважаючи на це, існує постійна загроза завезення його із зерном, зернопродуктами, арахісом тощо. З метою виявлення капрового жука в складських приміщеннях систематично проводяться обстеження візуально та за допомогою харчових принад та феромонних пасток. Візуально оглядають стіни, підлогу, дахи, складське обладнання, інвентар.       При цьому оглядають щілини і тріщини в підлозі. Ретельно досліджують усі залишки, пил, сміття. Також обстеженню підлягає зовнішня сторона складу і прилегла до нього територія. В якості харчових принад використовують підсмажене насіння соняшнику, яке кладуть в марлеві мішечки. Розкладають їх в складах в розрахунку 1 пастка на 100 м². Через 10-14 днів їх збирають і аналізують.

Віктор Буджерак - головний спеціаліст відділу фітосанітарних заходів на кордоні