Для отримання щорічного рясного врожаю чорної і червоної смородини, перш за все потрібно підібрати хороший, адаптований до відповідної ділянки сорт, правильно доглядати за кущами і ґрунтом.

    Не менш важливо, посадивши кущі смородини, правильно їх сформувати і вміло обрізати. При посадці необхідно заглибити саджанець на п’ять-десять сантиметрів, щоб у ґрунті перебувало до п’яти бруньок. Починати формувати кущі слід з першого року посадки і продовжувати до повного завершення, коли смородина досягне чотирирічного віку. Сформовані кущі також слід регулярно обрізати, але за певними правилами.
    Якщо смородина посаджена восени, то обрізку проводити не варто (необрізані кущики краще будуть взимку затримувати сніг), а краще перенести її на ранньовесняний період (до набрякання бруньок). Саджанці першого року, зазвичай їх буває один-три, обрізають на дві-чотири бруньки над ґрунтовою поверхнею. Так ми відновлюємо порушену рівновагу між надземною і кореневою системами, яка сталася при викопуванні саджанців з розплідника, а також створюємо умови для росту пагонів. За літо, із залишених бруньок, виростають сильні пагони. Навесні наступного року частину їх можна видалити, тобто ті, що заважають один одному: ростуть всередину куща або розташовані біля самої землі.
   Сильні пагони (довжиною вище 15 — 25 сантиметрів) можна вкоротити, щоб викликати ріст пагонів другого порядку. Надалі, починаючи з другого-третього року посадки, зі сплячих бруньок підземного стебла, виростають прикореневі пагони (їх ще називають нульовими, пагонами заміщення). У перший рік вони ростуть вертикально і можуть досягти висоти більше одного метра.                   Зростання прикореневих пагонів у рік їх утворення закінчується верхівковою брунькою. По довжині пагона також закладаються бруньки: біля основи розташовуються сплячі, потім ростові і квіткові.     В наступному році продовжується зростання прикореневих пагонів у довжину, з рослих бруньок — гілок першого порядку. На них потім виростають гілки другого порядку і так далі. Самі сильні пагони ростуть з нижніх бруньок. З квіткових бруньок у подальшому утворюються плідники, які недовговічні: у чорної смородини вони живуть після початку плодоношення — один-три роки, залежно від сорту і затінення куща, а в червоної — чотири-шість років. Після відмирання плідників на основній гілці, урожай переходить на прирости першого і наступних порядків. Тому потрібно намагатися, щоб вони мали якомога більшу довжину. Для збільшення кількості бічних відгалужень, а також для посилення їх росту, прикореневі пагони чорної смородини потрібно вкорочувати на 1/3, і навіть на половину їх приросту — це у сортів, які погано гілкуються. А для добре розгалужених досить видалити тільки верхівки зі слабко розвиненими бруньками. На відміну від чорної, у червоної смородини плідники (букетні гілочки) розташовуються зазвичай на кінцях приростів, отже їх вкорочувати не можна. Коли проводиться обрізка і догляд за смородиною на ділянці, при формуванні кущів необхідно домагатися, щоб у кущі регулярно виростали прикореневі (нульові) пагони, з яких щорічно вибирають три-чотири найбільш сильних і зручно розташованих, з урахуванням того, що у них будуть формуватися нові скелетні гілки. Якщо прикореневих пагонів виросло багато, то залишають не більше чотирьох, а інші вирізують біля самої землі. Якщо ж мало пагонів, створюють умови для їх утворення. Для цього слід поліпшити поживний режим ґрунту, видалити старі гілки, пошкоджені, поламані, слабо розвинені тощо. Все це викличе приплив поживних речовин до сплячих бруньок, розташованих на підземних стеблах. І, як наслідок, зростання прикореневих пагонів.
   Анна Гніздовська - головний спеціаліст відділу контролю за обігом засобів захисту рослин