Один з популярних і святкових звичаїв США, Канади, Австралії та інших країн – День Бабака, що полягає у визначенні тривалості і характеру весни за поведінкою спеціально утримуваної тварини відзначається щороку 2-го лютого.
Попри випадковість таких прогнозів (всього 39% вірогідності) поширеність цього свята з кожним роком зростає, в тім числі і в Україні. Отже, якщо розбуджений цього дня бабак побачить свою тінь (тобто погода сонячна), та лізе спати назад до нори - буде ще кілька зимових тижнів, але якщо день похмурий, бабак не бачить тіні і не вертається до нори - наближається рання весна. Згідно ж українських традицій бабак прокидався від зимової сплячки 14 березня - на свято Явдохи: в цей день він виходить з нори, свище три рази, а потім знову лягає (на другий бік) і так спить аж до Благовіщення. Селяни гуртом виходили в поле, щоб почути той посвист, а повернувшись, полуднали і планували весняні роботи.
Бабак - один з найбільших гризунів в фауні України: осіння вага дорослого самця складає близько 10кг, довжина тіла 40-60, хвоста 10-16см. Забарвлення волосяного покриву ясно-жовте, на животі рудувате, шерсть коротка, щільна та м’якенька. Бабак пристосований до життя в норах, тому його передні лапи мають вигнуті кігті. За останнє століття ареал тварини дуже скоротився. Причиною цього стало широке освоєння степових угідь та браконьєрство. В Україні бабак зараз мешкає лише в Луганській, Сумській та Харківській областях на незайманих ділянках степу. Веде денний спосіб життя, дуже обережний: перед виходом з нори спочатку висовує голову, слухає, дивиться, а вже потім вилізе, стане стовпчиком, огляне все навкруги, у разі небезпеки різко свисне і сховається вже надовго.
Там де їх не турбують, бабаки поводяться спокійно: безпечно гріються на сонці, вовтузяться біля нір, живляться. Нори риють на схилах балок або на рівному сухому місці. Основна їжа бабаків - трава, її насіння, листя та квіти, підземні частини рослин; полюбляють також сільгоспкультури: пошкоджують горох, пшеницю, просо, багаторічні трави та інші культури. В зимову сплячку залягають у вересні-жовтні, прокидаються і виходять з нір у березні. Малята народжуються у квітні а через місяць вони вже виходять з нори. Природними ворогами бабаків є вовки, лисиці, великі хижі птахи та бродячі собаки.
На території Хмельниччини бабаки не водяться, проте їх родич - Заєць-русак є чи не найнебезпечнішим шкідником візитівки району - плодових садів. Це найкрупніший гризун Поділля: довжина тіла сягає 75см, маса - 5-7кг. Живе в балках, на полянах, узліссях. Ховається в чагарниках, заростях бур’янів, густій траві, посівах зернових, лісосмугах. Харчується переважно соковитими травами, овочевими і технічними культурами, сходами озимини. Взимку, коли рослини приховані снігом, зайці пошкоджують гілки, бруньки, кору на молодих стовбурах плодових дерев. Лігво влаштовують у вигляді неглибокої ямки, вистеленою травою. За рік зайчиха дає 2-3 приплоди по 2-6 а інколи до 7-8 зайченят в кожному. Малеча народжується добре розвиненою, вкритою густим сірим хутром, протягом тижня харчується материнським молоком, після чого самки втікають на пошуки харчів, зрідка навідуючись до потомства. Улюблена їжа зайців – капуста, озимий ріпак, морква. З плодових найбільше пошкоджують яблуню, менше грушу і кісточкові. Особливо велику збитошну дію наносять молодим садам і розсадникам. Обгризаючи кору на штамбах вони можуть повністю знищити молоде дерево. Крім того значної шкоди сільгоспугіддям завдає численна когорта мишоподібних гризунів, що за сприятливих умов швидко розмножуються і завдають відчутних збитків посівам озимих, плодовим насадженням, ягідникам, зерновим та овочевим запасам, сіножатям і пасовищам; селяться у посівах, на вигонах, перелогових землях, городах, молодих посадках та садах.
Наразі подільські аграрії проводять періодичний контроль і необхідні заходи захисту угідь від усіх родичів бабака, тому відзначення популярного Дня в області пройшло спокійно.
Сергій Пептюк,
головний спеціаліст відділу прогнозування,
фітосанітарної діагностики та аналізу ризиків
ГУ ДПСС в Хмельницькій обл.