Перезимівля озимих хлібів є однією з найважливіших агрономічних проблем у виробництві зерна, яку потрібно завжди враховувати і знаходити засоби максимального зменшення її шкідливих наслідків.

  Пошкодження та загибель озимих можуть бути викликані осінньою засухою і слабким загартуванням сходів, сильними морозами в малосніжні зими, різкими коливаннями температури, великими снігопадами та сніжним покровом, довго не талим весною (випрівання), застояністю на поверхні грунту води (вимокання), льодяними кірками, випиранням, розривом вузлів кущення на важких грунтах, механічними пошкодженнями, грибковими хворобами та ін. Нерідко загибель наступає від спільної дії декількох факторів.

ВИМЕРЗАННЯ- одна з найбільш розповсюджених та частих причин пошкодження та загибелі озимих. Під впливом довгих морозів в клітинах рослин та міжклітинниках утворюється лід. Внаслідок відтягування води масою льоду цитоплазма збезводнюється та відбувається коагуляція її колоїдів. Цей процес незворотній - білок денатурується.

Вимерзлі рослини, які вийшли з-під снігу, спочатку мають зелений колір, але після відтаювання втрачають тургор та швидко жовтіють.

З наближенням весни морозостійкість озимих падає. На початку зими вони можуть витримувати більш низькі температури, ніж у весняний період (озимий ячмінь до – 12 С, жито до – 20 С, озима пшениця- 16…-18 С). Навесні, особливо після початку відростання, різкі коливання температури до -8…-10 С, можуть бути згубними для посівів.

Добрі результати в боротьбі з загибеллю озимих від вимерзання дає посів зимостійких сортів, які пристосовані до конкретних грунтово-кліматичних умов. Надійно захищає озимину від зимових пошкоджень снігозатримання, так як сніг має малу теплопровідність.

ВИПРІВАННЯ озимих може відбуватися в таких випадках:

• якщо загущені, перерослі з осені озимі вкриті товстим шаром снігу, який навесні довго не сходить, а також при неглибокому промерзанні грунту, коли озимі під впливом тепла починають оживати та енергійно дихати під снігом;
• коли на посівах озимих утворюється підвісна прозора льодяна кірка, під якою відмічається підвищення температури. В цих умовах під впливом світла рослини поновлюють життєдіяльність;
• при випаданні снігу товстим шаром на не промерзлий грунт, коли озимі ще не підготувалися до зими. Вони продовжують рости, інтенсивно дихати та швидко використовують запасні поживні речовини.

   При випріванні озимі гинуть від виснаження. Спочатку використовуються вуглеводи, потім відбувається розпад білка, та, в кінець виснаженні рослини починають хворіти сніговою пліснявою, склеротинією та іншими хворобами. При виході з-під снігу вони з`являються побурілими та слабкими, тканини мертвіють.

ВИМОКАННЯ спостерігається в безстічних знижених місцях, на глинистих, слабо проникних грунтах, де ранньою весною під снігом або після його сходу накопичується снігова вода. Застій вологи викликає загибель озимих внаслідок порушення дихання (нестача кисню, відсутність окислення) та підвищенні витрати цукрів для підтримки в анаеробних умовах. Швидко використовуючи залишки запасів вуглеводів та інших речовин, такі рослини вже через 7-10 днів жовтіють, а через 15 повність втрачають колір та гинуть.

ЛЬОДЯНІ КІРКИ нерідко є причиною пошкодження або загибелі озимих. Розрізняють притерті та висячі. Кожна з них може бути прозорою або мутною. Найбільш небезпечна притерта прозора кірка. Вона утворюється, коли при потеплінні сходить весь сніг та з`являється вода, яка з морозами замерзає. В залежності від глибини відтаювання грунту лід або щільно притирається до грунту, або сковує його на глибину відтаювання. В останньому випадку озимі опиняються вмерзлими в грунт, а так як теплопровідність льоду в 5 разів менша снігу, дія морозів та різких коливань температури на рослину посилюється, що приводить до вимерзання озимих.

Не менш небезпечна притерта льодова кірка, яка з`являється в кінці зими, коли стійкість озимих різко знижується. Значно меншої шкоди завдає кірка, що виникає на поверхні грунту, але не захвачує вузли кущення рослин.

Підвісна (висяча ) льодяна кірка з`являється внаслідок замерзання на поверхні грунту води, яка утворилася після відлиги.

   Якщо грунт талий, вода під льодом входить в грунт і між кіркою та грунтом лишається вільний простір. Висяча кірка (особливо мутна), може не впливати на стан озимини, а іноді навіть відіграє захисну дію, захищаючи рослини від сильних морозів.

ВИПИРАННЯ озимих може відбуватися восени, зимою або навесні на важких, безструктурних, а також на не осілих до появи сходів грунтах внаслідок їх осідання та почергового замерзання та танення. Особливо шкідливе випирання при наступаючих сильних морозах без снігового покриву, а також при пилових бурях, сухій вітряній погоді восени та навесні.

   В боротьбі з випиранням озимих добрі результати забезпечує посів насіння на оптимальну глибину в осілий грунт. При цьому дуже важливий своєчасний обробіток грунту, застосування прикочування та використання комбінованих ґрунтообробних комплексів.

   Таким чином, проведення моніторингу озимих культур у зимовий і ранньовесняний періоди дозволяє своєчасно визначити життєздатність посівів і спланувати заходи весняного догляду за ними - підживлення азотними добривами та регуляторами росту і мікроелементами, що особливо актуально на слабо розкущених з осені посівах, обробки фунгіцидами, інсектицидами та гербіцидами з метою отримання високого урожаю якісного зерна, а за необхідності, забезпечити господарства насінням ярих культур для ремонту чи пересіву площ.

Головний спеціаліст відділу контролю

за обігом засобів захисту рослин                                                            Марія Ярош