Хрін звичайний – багаторічна трав’яниста рослина з родини капустяних, висотою      40-150 см надземної частини та з м’ясистим товстим коренем довжиною до 3 метрів. Хрін володіє багатьма корисними лікувальними властивостями, а тому  використовується в народній медицині для попередження і лікування багатьох захворювань і недуг.

   В сирому вигляді  хрін містить приблизно 16% вуглеводів, до 3%  азотистих речовин, а також деяку кількість жирів. За вмістом вітаміну С хрін випереджає  лимон і програє тільки шипшині і чорній смородині. До складу хрону також входять фітонциди, сапоніни, флавоноїди, тіоглікозіди, ефірні гірчичні масла, цукор, крохмаль, смолисті речовини, клітковина, вітаміни групи В, РР. Хрін   багатий калієм, кальцієм, натрієм, сіркою, фосфором, залізом та іншими мінеральними речовинами. У свіжих листках хрону багато каротину.

  Корисні властивості хрону  в протертому вигляді зберігаються, на жаль, не більше тижня. Тому хрін в баночках, який ми купуємо в магазинах, свої корисні властивості, швидше за все,  вже ніколи не проявить.

   Хрін корисний для поліпшення травлення, функції жовчного міхура, підшлункової залози, нирок, кровотворних органів та при авітамінозі, плевриті, підвищеному артеріальному тиску. Хрін затримує розвиток золотистого стафілокока, кишкової палочки, збудника туберкульозу, заважає розмноженню вірусу грипу з групи А. Лікує  ревматизм, подагру, остеопороз, різні ураження шкіри, м’язові болі, радикуліті мігрені, дизентерію, лямбліоз, зменшує фізичне і розумове виснаження ,цингу,запалення верхніх дихальних шляхів.

  Питна вода, в якій плавають 1-2  корінці хрону, довго зберігається свіжою, має приємний смак  і цілющі властивості. Вона сприяє виведенню з організму надлишків рідини та сечової  кислоти. Така вода корисна літнім людям, оскільки вона робить рухливішими суглоби, зменшує набряки на ногах, подагричний  та ревматичний біль, сприяє розчиненню каменів у сечовому міхурі.

Застереження. У разі гастриту, виразкової хвороби з підвищеною кислотністю шлункового соку, ентероколіту, хвороб нирок та печінки  хрін не бажано вживати.

     Хрін, безперечно, рослина корисна, але  варто лише на рік чи два дозволити йому безконтрольно розмножуватися, як боротьба з ним  стане вічною проблемою городника.

Що робити, якщо хрону розвелося надто багато? Здавалося б, треба радіти великому врожаю. Але його розлоге листя затінює  інші рослини. Так, він відлякує багатьох шкідників. Але при цьому обплітає корінням весь вільний простір всередині грядок, буквально виживаючи  інші культури. Традиційне перекопування землі з вибіркою корінців тут допомагає мало — хрін настільки живучий, що відроджується навіть з самого дрібного обрізка.

    Для боротьби з хроном  підходять як профілактичні заходи, так і  заходи тотального знищення. Тут головне не зашкодити собі і своїй присадибній ділянці.

Профілактика.

     Щоб хрін не заполонив увесь город, найкраще подбати про це, ще під час посадки. Існує декілька способів  вирощування цього агресивного багаторічника, які не дозволяють йому безконтрольно самовільно захоплювати територію.

1. Посадка в бочки, металеві або пластмасові ящики, або будь які  інші ємності. Наприклад, вкопати в землю діряву ванну, залишивши на поверхні  краї, і посадити в неї хрін.

2. Обгородження  грядок з хроном глибоко вкопаними бортиками ( не менше 1 метра). Для цієї мети можна використати  металеві або пластикові полотна, обрізки полікарбонату або шифер.

3. Ретельне знищення всіх відходів хрону після його збирання і переробки. Вони ні в якому разі не повинні потрапляти на гній та грядки.

Механічне знищення хрону.

  Просте   механічне знищення – це все ж те перекопування. Тільки проводити його потрібно не лопатою, а спеціальними вилами, призначеними для обробітку грунту. Вони коріння не розрізають  на дрібні частини, а підчіплюють його і витягають із землі без пошкоджень. Звичайно, якісь окремі відростки все-таки обірвуться і залишаться. Але їх буде небагато, і кількість хрону на перекопаній ділянці помітно знизиться.

  Інший, чисто механічний, спосіб вимагає великого терпіння і акуратності. Він не  дає негайного результату, але дозволяє позбавитися від небажаного сусіда не пошкодивши інші культури. Потрібно просто регулярно  зрізати всю надземну частину рослини, як тільки вона з’являється із землі. Робити це доводиться багато разів протягом вегетації. Тоді до осені рослина хрону  виснажиться і зиму, швидше за все, не переживе. Цей прийом доводиться застосовувати там, де перекопування грунту небажане, наприклад, під багаторічними рослинами з мичкуватою кореневою системою.

   Набагато надійніше накрити невелику ділянку хрону яким – не будь  міцним світлонепроникним матеріалом, наприклад руберойдом. Придавити чим – не будь зверху і залишити до наступного року. Без сонячного світла гинуть усі зелені рослини і хрін не виняток.

Застосування гербіцидів.

   Для знищення хрону потрібно застосовувати гербіцид суцільної дії Раундап або його аналоги  з діючою речовиною Гліфосат в дозі 60 мл на 5 л води на 1 соту. За один раз хрону не знищити, а тому обприскування потрібно повторити за сезон 5- 6 разів, слідкуючи при цьому щоб робочий розчин не потрапив на культурні рослини. Якщо це зробити неможливо, то можна концентрованим розчином без розведення водою змастити листки хрону також 5-6 разів за вегетаційний період. Коли хрін росте на одному місці не один рік і корінь товстий, то можна зрізати листки рослини і в  корені на зрізі за допомогою велосипедної шпиці зробити якомога більше отворів, в кожний отвір залити концентрований Раундап шприцом. Операцію повторити кілька разів за сезон.

Чого не слід робити.

1. Перекопувати лопатою, орати, культивірувати, фрезерувати. Хрін добре розмножується обрізками коренів. Найменший клаптик, пропущений при вибірці, дасть життя новій рослині.

2. Висаджувати  кабачки, гарбузи з метою створення тіні  для хрону. Хрін швидко їх обганяє і починає пригнічувати.

3. Мульчувати органікою. Потужні паростки хрону пробивають навіть 20 –сантиметровий шар.

Головний спеціаліст відділу контролю

за обігом засобів захисту рослин                                                    Біланчук М.С.