6 червня 2011 року набрав юридичної сили Закон України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» (надалі за текстом – Закон № 2736-VI) та Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (надалі за текстом – Закон № 2735-VI).

   Метою цих нормативних актів є визначення принципів введення в обіг в Україні нехарчової продукції й забезпечення її безпечності та здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції. Як вбачається законами визначено два режими: державний ринковий нагляд нехарчової продукції та контроль нехарчової продукції.
Спробуємо розібратися з тим, які ж правила встановлює законодавець для учасників правовідносин, які пов’язані з обігом нехарчової продукції. При цьому акцент ставитиметься саме на державний ринковий нагляд нехарчової продукції.
Для початку слід зазначити, що дія зазначених законів не поширюється на:
• послуги та роботи;
• харчові продукти, харчові добавки, ароматизатори, дієтичні добавки та допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів;
• продукти тваринного походження;
• корми, кормові добавки та премікси;
• живі рослини і тварини;
• продукцію людського, рослинного і тваринного походження, що безпосередньо використовується як репродуктивний матеріал, призначений для відтворення;
• спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби;
• лікарські засоби та ветеринарні препарати;
• наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори;
• ядерні матеріали, спеціальні матеріали, що розщеплюються, іншу продукцію у сфері використання ядерної енергії;
• вироби військового призначення;
• об’єкти містобудування;
• продукцію, що була у вжитку, поставлена як предмет антикваріату або як продукція, що підлягає ремонту чи відновленню перед її використанням, за умови, що постачальник надає інформацію особі, якій ця продукція постачається, про необхідність її ремонту чи відновлення.
    Одними із заходів ринкового нагляду Закон № 2735-VI називає перевірки характеристик продукції (виїзні або невиїзні), у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза.
У цілому заходи ринкового нагляду вживаються щодо продукції, яка:
– надається на ринку, в тому числі щодо одиниць чи партій введеної в обіг продукції, що зберігаються на складах виробників (імпортерів);
– представлена за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб;
– перебуває під митним контролем у разі призупинення її митного оформлення за результатами контролю продукції.
Аналізуючи положення Закону № 2735-VI та Закону № 2736-VI, можна зробити висновок про те, що здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції відбувається переважно вже на стадіях, коли продукція введена в обіг і реалізується споживачам.
Закон № 2735-VI дозволяє органам ринкового нагляду проводити планові та позапланові перевірки характеристик продукції. При цьому зазначається, що планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові – у розповсюджувачів та виробників такої продукції.
Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду, а також посвідчень (направлень) на проведення перевірки. Місцем проведення виїзної перевірки характеристик продукції можуть бути: торговельні та складські приміщення суб’єктів господарювання, місця використання продукції під час її монтажу та/або введення в експлуатацію, місце проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб, місце зберігання під митним контролем продукції.

   Продовження строку проведення виїзної перевірки в жодному разі не допускається

   Важливо знати про те, що строк проведення виїзної перевірки характеристик продукції не може перевищувати у розповсюджувача цієї продукції двох робочих днів, у виробника такої продукції – трьох робочих днів. Законодавцем також передбачено можливість призупинення строку проведення виїзної перевірки характеристик продукції у разі проведення експертизи (випробування) зразків продукції, що відібрані під час перевірки, на час її проведення. Але в будь-якому разі законодавець передбачив, що продовження строку проведення виїзної перевірки не допускається (п. 3 ч. 10 ст. 23 Закону № 2735-VI).
Окрім поділу перевірок на виїзні та невиїзні, їх можна класифікувати також і за місцем знаходження продукції. У зв’язку із цим виділяють:
– перевірки у її розповсюджувачів;
– перевірки у її виробників;
– перевірки за місцем проведення ярмарків, виставок, показів.
Відповідно до Закону № 2735-VI перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів можуть бути плановими та позаплановими.
Підставами для проведення позапланових перевірок у її розповсюджувачів є:
– звернення споживачів (користувачів), органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, силовиків, громадських організацій споживачів.