Телефон гарячої лінії: (0382) 650734
Телефон гарячої лінії Держпродспоживслужби: (044) 3647780, (050) 2300428

 UGL3

but vs

but up

but zs

ses1

ZG

 

 

    Свято – Всесвітній день дитини виникло в середині минулого століття, а саме в 1954-му році, коли Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй затвердила свою резолюцію № 836, рекомендувавши всім країнам відзначати цей день, починаючи з 1956-го року.  20-го листопада 1959-го року прийнято «Декларацію прав дитини». 20-го листопада 1989-го року, всесвітнім співтовариством прийнято «Конвенцію прав дитини» Конвенція ООН про права дитини, яка є основним документом, що визначає правові стандарти у сфері захисту прав дитини, була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року і набула чинності 27 вересня 1991 року.

   Відповідно до Конвенції, кожна дитина має право на освіту, право на здоров’я і належну медичну допомогу, право на ім’я та громадянство. Кожна дитина має право зростати у турботливому родинному середовищі та бути захищеною від жорстокого поводження та насильства. 

     27 лютого 1991 року Верховна Рада України ратифікувала цю Конвенцію, а 27 вересня 1991 року документ набув чинності. Крім того, у 2003 та 2005 роках Верховна Рада ратифікувала два факультативні протоколи до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції, дитячої порнографії та щодо участі дітей у збройних конфліктах.

     За час існування нашої держави було сформовано основне законодавче поле, яке захищає та забезпечує права дитини.

Конституцією, основним Законом України визначено:

-       право дитини на  достатній життєвий рівень харчування, одяг, житло (стаття 48);

право на охорону здоров'я, медичну допомогу, також держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя (стаття 49);

-       право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (стаття 50).

Право дитини на життя та охорону здоров’я гарантовано Конвенцією ООН про права дитини, ратифікованою Україною, зокрема статтею 24 передбачено:

1. Визнання права дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров'я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров'я;

2.  Держави-учасниці повинні вживати заходи щодо:

-       забезпечення надання необхідної медичної допомоги та охорони здоров'я всіх дітей, боротьби з хворобами і недоїданням, у тому числі в межах первинної медико-санітарної допомоги, шляхом, поряд з іншим, застосування легкодоступної технології та надання достатньої кількості поживного продовольства та чистої питної води, беручи до уваги небезпеку і ризик забруднення навколишнього середовища;

-       забезпечення інформацією всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і дітей, щодо здоров'я і харчування дітей, переваги грудного годування, гігієни, санітарії середовища перебування дитини;

-       розробки превентивних заходів з охорони здоров'я;

-       скасування традиційної практики, що негативно впливає на здоров'я дітей.

     Основами законодавства про охорону здоров’я визначено піклування про зміцнення та охорону здоров'я дітей і підлітків:

-       дітям, які перебувають на вихованні в дитячих закладах і навчаються в школах, забезпечуються необхідні умови для збереження і зміцнення здоров'я та гігієнічного виховання (стаття 59);

-       забезпечення дітей і підлітків медичною допомогою та необхідність перебування дітей і підлітків під диспансерним наглядом (стаття 60);

-       держава забезпечує дітей віком до трьох років виготовленими переважно на промисловій основі з екологічно чистої сировини якісними дитячими сумішами та іншими продуктами дитячого харчування, контроль за виконанням санітарно-гігієнічних та інших нормативних вимог щодо продуктів дитячого харчування покладається на органи державної санітарно-епідеміологічної служби (стаття 61);

-       контроль за охороною здоров'я дітей та проведенням оздоровчих заходів у навчальних закладах усіх типів, організаційно-правових форм та форм власності здійснюють органи та заклади охорони здоров'я разом з органами управління освітою і навчальними закладами (стаття 62).

     Законом України «Про охорону дитинства» визначено систему державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав та яким передбачено:

-       дитина повинна проживати в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку (стаття 18);

-       норми навантаження у навчальних програмах та планах навчальних закладів повинні визначатися з урахуванням віку та стану здоров'я дітей. Контроль за дотриманням цих норм у порядку, встановленому законодавством, здійснюють центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах освіти і науки, охорони здоров'я (стаття 19);

-       забороняється залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, участі у важких роботах і роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах та до праці понад встановлений законодавством скорочений робочий час (стаття 21).

     Серед найбільш важливих державних заходів з реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я є забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, спрямування охорони здоров’я на посилення заходів з попередження захворювань, запобігання інфекційним захворюванням. Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» визначено, що:

-       органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, власники і адміністрація навчально-виховних закладів та громадяни, які організують або здійснюють навчальні та виховні процеси, зобов'язані забезпечити для цього умови, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на збереження і зміцнення здоров'я, гігієнічне виховання відповідних груп населення та вивчення ними основ гігієни; режими навчання та виховання, навчально-трудове навантаження дітей і підлітків підлягають обов'язковому погодженню з відповідними органами державної санітарно-епідеміологічної служби (стаття 20);

-       гігієнічне виховання є одним з головних завдань виховних установ та навчальних закладів. Курс гігієнічного навчання - обов'язкова складова частина загальноосвітньої та професійної підготовки, підвищення кваліфікації кадрів;

-       гігієнічні знання є обов'язковими кваліфікаційними вимогами для працівників, які підлягають обов'язковим медичним оглядам, а також для тих, хто зазнає у виробництві, сфері послуг, інших галузях ризику дії небезпечних факторів;

-       органи та заклади охорони здоров'я, медичні працівники, а також працівники освіти і культури зобов'язані пропагувати серед населення гігієнічні навички, здоровий спосіб життя;

-       органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані брати участь і створювати умови для гігієнічного навчання і виховання громадян, пропаганди здорового способу життя (стаття 21) тощо.

     Відповідно до Положення на Держпродспоживслужбу покладено завдання з реалізації державної політики у сфері контролю за дотриманням санітарного законодавства.

     Основна діяльність Держпродспоживслужби з питань гігієни дітей та підлітків спрямована на:

-       забезпечення завдань щодо організації діяльності по розробці, науковому обґрунтуванню та впровадженню в практику державного санітарно-епідеміологічного нагляду, спрямованого на забезпечення оптимальних умов виховання та навчання дітей та підлітків, оздоровлення та відпочинку, що сприяють зміцненню їх здоров`я, фізичному розвитку, попередженню захворюваності, в т.ч. інфекційної та захисту внутрішнього ринку від небезпечних, неякісних, із вичерпаним терміном придатності промислових товарів та друкованої продукції для дітей;

-        виявлення пріоритетних факторів несприятливої дії на здоров`я дітей у організованих колективах, аналізу санітарно-епідеміологічної ситуації на території України у організованих колективах для дітей, розробки гігієнічних рекомендацій з поліпшення умов перебування, виховання, навчання, оздоровлення, відпочинку і медичного обслуговування дітей у навчальних закладах для дітей та закладах оздоровлення та відпочинку для дітей, а також показники стану здоров`я дітей;

-       розробку разом із зацікавленими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади заходів з профілактики неінфекційних та інфекційних захворювань населення;

-       аналіз результатів санітарних обстежень, лабораторних досліджень, та розробку гігієнічних рекомендації з поліпшення умов перебування, виховання, навчання, оздоровлення, відпочинку і медичного обслуговування дітей у дитячих та підліткових закладах.

сайт зроблено в adgrafics