У зв’язку з активним виконанням земляних робіт та наявністю сильних злив та паводків в осінній період зростає загроза інфікування людей та тварин сибірською виразкою

Сибірська виразка (сибірка) – гостре, інфекційне захворювання, що вражає всі види сільськогосподарських, домашніх і диких тварин та людей.

Небезпека захворювання, в першу чергу для не щеплених від нього тварин, полягає в тому, що збудник належить до числа мікробів, які для свого довготривалого виживання при певних умовах можуть утворювати спорову форму, що знаходячись в ґрунті, декілька десятків років може зберігати патогенність (здатність викликати захворювання).Підставою для підозри захворювання на сибірку у домашніх тварин може бути:

- раптова загибель тварин у пасовищний період на раніше неблагополучній території або після ґрунтових робіт, сильних злив і паводків;

- гострота і тяжкість хвороби, її септичний характер (пропасниця), наявність карбункулів, а у свиней – ознаки ангіни;

- швидкість розкладання трупів, відсутність заклякання, кров'янисті витікання з природних отворів.

Інфікування людини відбувається при догляді за хворими тваринами, розтині трупів, зніманні шкіри, розробці туш, при вживанні в їжу м’яса хворих тварин. Мають місце випадки зараження людини через інфікований ґрунт або забруднені спорами предмети.

Вхідними воротами для збудника можуть бути пошкоджені шкіра, слизові оболонки шлунково-кишкового тракту і дихальних шляхів. В медичній літературі немає даних про інфікування збудником сибірської виразки від хворої людини до здорової.

Проте хворі тварини виділяють збудника в навколишнє середовище протягом всього захворювання з сечею, випорожненнями, кров'яними виділеннями легенів. Після загибелі тварини зараженими залишаються всі органи і тканини, зокрема шкіра, шерсть, кістки, роги, копита, кров.

Інкубаційний період з моменту потрапляння збудника і до появи перших клінічних ознак захворювання у середньому становить 2-3 дні, рідше до 2 тижнів.

Клінічно захворювання може проявлятися у вигляді карбункулу, який розташовується на відкритих ділянках тіла. Найчастіше це пальці, долоня, передпліччя. Розвиток карбункула відбувається у декілька етапів: на місці вхідних воріт інфекції з плями червонувато-бузкового кольору послідовно розвиваються папула червоного кольору, кров'яна бульбашка, виразка, покрита темно-коричневою кіркою.

Для лікування сибірської виразки на сучасному етапі ефективні антибактеріальні препарати, в т. ч. пеніцилінового ряду.

Для профілактики сибірської виразки серед тварин щороку плануються і проводяться комплексні ветеринарно-санітарні заходи, серед яких є щеплення домашніх тварин, ветеринарно-санітарний контроль продуктів тваринного походження на ринках тощо.

Враховуючи шляхи і основні чинники передачі збудника сибірської виразки, населенню необхідно пам'ятати про небезпеку подвірного забою тварин без ветеринарного огляду, придбання м'яса в місяцях «стихійної торгівлі» тощо, а також про необхідність термінового звернення за медичною допомогою в разі прямого контакту з твариною з підтвердженим діагнозом сибірки та при наявності перших ознак захворювання. Особлива увага сільських жителів повинна бути приділена місцям випасання домашніх тварин, де раніше були розміщені худобомогильники.

Останній випадок сибірки у нашій області зареєстрований у Городоцькому районі у с. Кремінна 01 червня 2006 року у приватному господарстві. Також у цьому господарстві випадок сибірки уже реєструвався у 1998 році. 

Зокрема, на Київщині 10 жовтня 2022 року було зафіксовано сибірську виразку в одному з фермерських господарств у дрібної рогатої худоби.