Протягом року кожен з нетерпінням очікує на відпустку, покладаючи на цей період великі надії. Щоб провести відпустку з користю, покращити здоров’я, слід заздалегідь попіклуватись про його безпеку. Всі фізичні особи, що виїжджають за межі України в країни з ендемічними вогнищами особливо небезпечних екзотичних інфекційних захворювань, а також установи і організації, що організовують такі виїзди, повинні володіти інформацією про епідемічну ситуацію в країні в’їзду, вимоги національних служб охорони здоров’я щодо осіб, що в’їжджають у країну, про характерні клінічні ознаки небезпечних інфекційних захворювань, що розповсюджені в країні і про міри попередження можливого зараження.

Проведення профілактичних заходів (прийом протималярійних препаратів, проведення щеплень, дотримання правил особистої гігієни тощо) є запорукою Вашого безпечного відпочинку в „екзотичних” країнах.
Кожна держава має свої вимоги до осіб, що в’їжджають на її територію, стосовно попередження завозу та розповсюдження інфекційних та паразитарних захворювань. Більш детально ознайомитись з вимогами щодо в’їзду можна в посольствах цих країн, у лікаря, який оформляє довідки про стан здоров’я перед виїздом за кордон, у туристичних агентствах. Крім того, організації, які відправляють туристів та співробітників до ендемічних країн, повинні інформувати про епідемічну ситуацію в країні в’їзду, можливий ризик зараження інфекційними захворюваннями та заходи профілактики.
Одним із самих ефективних заходів, що попереджає захворювання у людей, які виїжджають в країни з високою ендемічністю інфекційних захворювань, є імунізація. Тому усім подорожуючим рекомендується перед виїздом зробити щеплення проти тих хвороб, котрі найбільш часто зустрічаються в країні в’їзду.
Щеплення повинні проводитись із врахуванням вікових особливостей виїжджаючих осіб, тривалості подорожі, району (території) виїзду, сезонності.
Серед низки небезпечних інфекційних захворювань Всесвітня організація охорони здоров‘я (ВООЗ) особливу увагу мандрівників звертає на жовту лихоманку і малярію.
Жовта лихоманка – на цьому захворюванні слід особливо загострити свою увагу, оскільки щеплення проти цього захворювання є обов’язковим при в’їзді до низки країн. Жовта лихоманка – це інфекційне захворювання вірусної етіології. Хвороба поширена в спекотних країнах Південної і Центральної Америки та Африки. Резервуаром і джерелом вірусу жовтої лихоманки, головним чином, є мавпи та людина. Вірус передається комарами. Мандрівники знаходяться під ризиком зараження в усіх зонах, небезпечних з жовтої гарячки.
Перелік держав, в’їзд до яких передбачає вакцинацію проти жовтої лихоманки та наявність Сертифікату міжнародного зразку (ВООЗ):
Ангола, Аргентина, Бенін, Болівія, Бразилія, Буркіна-Фасо, Бурунді, Венесуела, Габон, Гайана, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Демократична Республіка Конго, Еквадор, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Ефіопія, Замбія, Камерун, Кенія, Колумбія, Конго, Кот-д’Івуар, Ліберія, Малі, Мавританія, Нігер, Нігерія, Панама, Парагвай, Перу, Руанда, Сан-Томе і Принсіпі, Сенегал, Сомалі (райони Бакул, Бандір, Бей, Джадо, Джалгадуд, Гіран, Нижня і Середня Джуба, Нижня і Середня Шабелі), Судан, Суринам, Сьєра-Леоне, Того, Тринідад і Тобаго (тільки Тринідад), Уганда, Французька Гвіана, Центральноафриканська Республіка, Чад.
Турист повинен зробити щеплення не пізніше ніж за місяць до від'їзду, одержати міжнародний сертифікат про вакцинацію і висновок лікаря про відсутність протипоказів для поїздки. Імунітет після введення вакцини виробляється через 10 днів і триває протягом 10 років. Без цього щеплення Вас знімуть з рейсу на підставі медико-санітарних правил і як туриста-порушника можуть помістити в ізолятор на Інкубаційний період. Щеплення проти жовтої гарячки проводяться з 9-ти місячного віку при відсутності протипоказань.
Не менш небезпечною для туристів є малярія, яка зустрічається більш ніж в 100 країнах світу. За рекомендаціями ВООЗ, протималярійні препарати з метою особистої профілактики слід приймати за один тиждень до виїзду, протягом всього терміну перебування на ендемічній території та 4 тижні після повернення (один раз на тиждень). Призначення будь-якого препарату потребує попередньої консультації лікаря. Можна звернутись до дільничного лікаря, лікаря – інфекціоніста лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання, кабінетів щеплень. На ендемічних територіях слід уникати укусів комах, комарів, кліщів, користуючись для цього репелентами (речовинами, що відлякують комах), наносячи їх на відкриті ділянки тіла і на одяг.
Всі країни жаркого клімату об’єднує загальна особливість—недостатня забезпеченість доброякісною водою, що використовується для пиття, господарсько-побутових і рекреаційних цілей. У той же час, загальновідомо, що вода являється одним із найбільш частих факторів масового розповсюдження інфекційних захворювань. А саме, вода може містити збудників таких інфекцій, як черевний тиф, паратифи, гепатити, холера, лямбліоз, дизентерія, лептоспіроз та інших бактеріальних і вірусних інфекцій, гельмінтозів.
За даними ВООЗ, від 20 до 50 % європейців, що відвідали країни тропічного клімату, перехворіли різноманітними діарейними інфекціями. Ситуація ускладнюється тим, що до теперішнього часу ні в одній із держав світової спільноти не отримані багатоцільові вакцини, що здатні забезпечити ефективний захист організму людини від збудників цих захворювань. Більш того, моновакцини, що випускаються в різних країнах (типу холерної), також не здатні забезпечити стійкий довготривалий і 100% імунітет у вакцинованих.
Вакцинація проти холери рекомендується особам з підвищеним ризиком до даної хвороби (в першу чергу медичним працівникам та робітникам служб надзвичайних ситуацій), особливо у разі виїзду до Індії, Бангладеш, які є традиційними ендемічними вогнищами хвороби.
Найбільш простий і достатньо ефективний метод запобігання зараженню інфекційним захворюванням через воду являється її кипятіння або використання для питтєвих цілей води з герметичних упаковок, що виготовлені заводським методом. При цьому, необхідно звертати увагу на дату виготовлення і строки реалізації.
Деякі подорожуючі в пошуках екзотичних вражень піддають себе різноманітним туземним маніпуляціям, що пов’язані з пошкодженням шкірних покривів (наприклад, проколювання вух, носа, татуювання). Тому вони повинні бути ознайомлені з тим, що нестерильний хірургічний, стоматологічний і любий другий інструментарій, що використовується для проколювання шкірних покривів, може cлугувати фактором передачі таких інфекцій як ВІЛ, гепатитів С та В і інш.
У всіх випадках кожен подорожуючий повинен усвідомлювати, що вдале завершення подорожі і збереження його здоров’я повністю залежить від того, наскільки чітко він буде виконувати рекомендації щодо профілактики інфекційних захворювань.